13 Листопада 2014
2003
Радник президента України та засновник волонтерської групи з речового забезпечення армії «Крила фенікса» Юрій Бірюков розповів про свій бойовий досвід в донецькому аеропорті, наскільки забезпечені військові, чому нам не потрібен військовий стан, для чого нам було потрібне перемир’я та чому в найближчий час, на його думку, не буде вторгнення з боку Росії.
Радник президента України та засновник волонтерської групи з речового забезпечення армії «Крила фенікса» Юрій Бірюков в студії Громадського розповів про свій бойовий досвід в донецькому аеропорті, наскільки забезпечені військові, чому нам не потрібен військовий стан, для чого нам було потрібне перемир’я та чому в найближчий час, на його думку, не буде вторгнення з боку Росії.Про загиблих 79-ї аеромобільної бригади
За останню добу загинуло троє бійців. Один загинув вчора вдень – його «відпрацював» снайпер. Інших двох вночі також убив снайпер. Майора було вбито одразу, а інших врятувати ми не встигли.
Про Донецький аеропорт
Ситуація в аеропорті доволі монотонна та одноманітна: там стріляють щодня, спроби атак щодня, слава Богу, що зрідка, але, на жаль, там гинуть наші хлопці. Не тільки 79-а бригада, а й «Правий сектор», ось нещодавно загинув вісімнадцятирічний хлопець, і артилеристи, що забезпечують прикриття аеропорту.
Моя особиста думка – якщо ми зможемо обміняти аеропорт на якісь території , то якщо це якісь неживі донецькі степи – міняти не треба, а якщо на територію з населеними пунктами, то так буде краще. З стратегічної точки зору аеропорт вже немає ніякої цінності. Бійці, які сидять зсередини терміналів та диспетчерської вишки, контролюють лише найближчий радіус – це не опорна точка оборони фронту.
На даний момент обмін або здача аеропорту в вищих коридорах влади не обговорюється.
Про бойову діяльність в аеропорті
Я там був деякий час не як турист. Людей всередині не вистачає, тому коли почались атаки мені виділили вогневу точку. Рівень моєї підготовки хлопці знають, вони знають, що я не буду панікувати і робити неакуратні рухи.
Я не можу уявити ситуацію, коли навколо всі воюють, а я на дивані сиджу.
Про забезпечення військових
Зараз усі чомусь думають, що забезпечити треба тільки тих, хто в зоні АТО. Але це абсолютна нісенітниця, тому що в нас так само є військовий контингент в районі придністровського потенційного конфлікту, в районі кримського перешийку, де завжди постійний потенційний конфлікт, і в районі північного кордону з Росією.
Зараз в зону АТО йде практично все, що шиється на фабриках, і це відбувається щодня. Кожного дня міністр оборони отримує звіт за минулу добу про те, скільки комплектів теплої форми було поставлено в які підрозділи. Тому ситуація контролюється кожного дня. А далі мало що залежить від Міністерства оборони, тому що договори на поставку підписані, передплата зроблена і там узгоджений термін поставки. Я не можу зараз спитати у тої людини, що підписувала ці домовленості, навіщо він так зробив, тому що він звільнився практично на наступний день після їх підписання. Всі домовленості підписано з термінами поставки на 26, 30, 22 грудня. Тобто ми зробимо таки дурний, але подарунок на Новий рік.
Насправді, військові АТО і зараз повністю вдягнені в теплу форму. Абсолютно всім видали теплі речі. Але видали куртки та штани старого зразка. Але тут є нюанс, про який мало хто думає. Видавалося це не зі складів генерального штабу та Міністерства оборони, а за рахунок запасів, що були у військових підрозділах спочатку. І тут спливло, що протягом двадцяти трьох років зі складів незрозумілими чином зникали речі нормальної якості і нічого пристойного там не залишилося. По документах воно або згоріло, або його повністю миші з’їли. Багато роботи для військової прокуратури відкрила ця поставка старих запасів.
Всі ці події виявили масштабні крадіжки речей, що тривали 23 роки. Вчора я все це доповідав президенту. Його реакцію була не для преси. Такі слова в ЗМІ, зазвичай, не пускають.
Речовий атестат одного солдата строкової служби – 14 тисяч гривень з копійками. Контрактника на перший рік – 15 з чимось. Офіцера-контрактника – 18 тисяч. Левову частку суми складають бронежилет та каска – близько 8 тисяч гривень. Ще спальний мішок та розвантажувальний жилет, що, на мою думку, йде по завищеній ціні. Це все виходить близько 10 тисяч. Ці чотири позиції боєць повинен отримати, а потім здати під розпис. Це те, що ні в якому випадку не повинно йому залишитися. У нас із цим велика біда. У нас бієць вважає, що якщо йому видали бронежилет, то він вже його особистий. На сьогоднішній день в армію поставлено 43 тисяч бронежилетів. Станом на 1 листопада 5 200 з них рахуються загубленими. Щоб їх відновити потрібно 28 мільйонів гривень.
Про військовий стан
Я ніколи не розумів в чому сенс введення військового стану. Мало хто замислюється, що, по-перше, президент не може просто так своїм наказом його взяти і ввести. Для цього повинно бути підготовлене звернення РНБО, президент повинен видати наказ, а Верховна Рада затвердити. А на сьогоднішній день у нас немає нормально функціонуючої Верховної Ради.
А що зміниться? Ми не могли випускати танки через брак спеціалістів, і скільки разів не вводити військовий стан – в кондитерській танк не зробиш, не зробити БТР у слюсарів на СТО.
Про перемир’я
Ті люди, які не визнають необхідності перемир’я на той момент, або зовсім не розуміли, що відбувалося на сході, або не зовсім розумні люди. Загинуло 100 людей, а могли загинути десятки і навіть сотні тисяч. Ми стояли на порозі повномасштабного військового конфлікту з регулярною армією Російської Федерації. Тому кожен день ремонтується техніка, тренуються люди на полігонах, шиється речове забезпечення. Без перемир’я країна не вистояла б. На той момент почалося повномасштабне вторгнення – 5 батальйонів Російської Федерації, це декілька тисяч людей.
На кінець серпня нам не було чим воювати. Втрати по бронетранспортерах складали 70%. Втрати по танках – 60%. А зараз регулярні війська почали отримувати нову техніку. 25-а аеромобільна бригада почала отримувати БТР-4, 95-а також отримає нові зразки.
Сьогодні зранку в мене був жахливий стан – загинуло троє моїх знайомих, але я розумію, що якби була активна фаза, то їх було б 30.
Про вторгнення
Вторгнення до зими не буде. Це моя особиста думка, але дуже важко прогнозувати дії абсолютно божевільної людини – Владіміра Владіміровича Путіна.
Їх армія краща та більш забезпечена. Але вони агресор, а ми захищаємося. І кількість втрат на сьогоднішній день говорить, хто воює краще. Тому я не думаю, що він ризикне зараз.
Про Європу
Мені здається, що одним із стримувальних факторів є позиція Європи. Вона наполегливо стримує і нашу сторону, не даючи нам допомогу та змушуючи нас проводити мирні ініціативи. Так само в них є негласні важелі впливу на Путіна. Європі потрібне тепло цієї зими. Вони розуміють, що в разі активної фази військового конфлікту газопостачання буде під великим питанням.
/розшифрував Нікіта Сергійчук
