Досвідчені батьки знають, що складно підібрати правильні підходи до виховання. Їх доводиться постійно змінювати. Ще недавно словосполучення «хороша дівчинка» викликало розчулення та слугувало певним зразком, до якого треба прагнути. Зараз воно викличе швидше скепсис, а то й негатив, адже «хороша» означає «зручна».
Привіт, мене звуть Настя, і у мене двоє доньок. Мені б дуже хотілося, щоб вони виросли не просто щасливими, але і вільними від стереотипів про те, що головна мета будь-якої дівчини — вдало вийти заміж.
Ми взяли на озброєння поради цієї жінки та ділимося з вами її мудрими висновками.
Хваліть дівчаток правильно
Постулат про те, що внутрішній світ набагато важливіший від зовнішності, здається очевидним. Але коли мова заходить про дівчаток, то всі найперше хвалять їх за красу, ніби це — головна чеснота. Фахівці радять найперше звернути увагу на ідеї дочки, її творчість, поведінку, а тільки потім — на зовнішній вигляд. Це не означає, що дівчинці не можна казати, що вона красуня: я своїм кажу це по кілька разів на день. Але після того, як похвалю їх за щось більш важливе.
Хвалити дитину за талант або інтелект — теж не найкращий варіант. У цій ситуації ви робите дочці комплімент за те, що від неї не залежить та на що вона не може вплинути. Дослідники рекомендують хвалити за зусилля, які дівчинка приклала, щоб досягти результату. Це заохочує розвиватися далі, прикладати ще більше зусиль.
Дозвольте їй сперечатися з вами
«Хороша дівчинка» завжди слухає маму та не сперечається з нею. А чи завжди мама має рацію? І навіть якщо має, чому дитина обов’язково повинна з нею погодитися? Зараз, ставши мамою, я розумію, що часто помиляюся і навряд чи перестану це робити надалі. А якщо так, чому моє слово має бути єдино правильним?
Фахівці вважають, що дівчинка повинна вміти протистояти вам, щоб навчитися робити те ж саме з однокласниками, вчителями, бойфрендом чи майбутніми керівниками. Ведучи розумну дискусію з дитиною, ви навчите її не лише відповідати “ні”, але й аргументувати свою позицію. І, до речі, напевно і самі дізнаєтеся багато нового.
Дайте їй можливість вибирати
У сучасному світі треба вміти блискавично робити вибір, і для багатьох це дуже складно, тому що їх не навчили цього з дитинства. Я намагаюся дати дітям право вибирати кожен раз, коли це можливо. У свої неповні 2 роки вони можуть вирішувати, яку іграшку їм купити, якого кольору плаття надіти, чим поснідати.
Надалі вони самі будуть вибирати собі захоплення та гуртки. Так, швидше за все, багато з обраного вони залишать, але краще спробувати та відмовитися, аніж не спробувати та шкодувати все життя. Крім того, а як ще діти повинні дізнаватися, яке заняття їм до душі, а яке — ні?
Заохочуйте її захоплення
На фото — співачка Біллі Айліш та її мама, яка перевела своїх дітей на домашнє навчання, щоб вони могли займатися тим, що їм дійсно подобається. Вона завжди заохочувала заняття дочки та сина музикою і навіть приєдналася до Біллі Айліш в одному з її міжнародних турів.
Я дуже хочу, щоб у моїх дочок було захоплення: танці, вільна боротьба, гра в панк-групі, малювання, ядерна фізика — неважливо. Людина, у якої горять очі, завжди цікавіша від тієї, кому нудно жити. Правда, тут головне — не перестаратися та не обрати сто хобі на один раз.
«Хобі допоможе дівчинці впоратися з труднощами, що підвищить її самооцінку та додасть впевненості, що головне — це внутрішні цінності, а не зовнішній вигляд, — каже Рейчел Сіммонс, автор книги Odd Girl Out. – Вона буде грати в баскетбол або на піаніно, замість того щоб захоплюватися серіалами».
Заохочуйте її розв’язувати проблеми самостійно
Мені дуже хочеться вберегти своїх дітей від будь-яких проблем, але доведеться з собою боротися. Дозволити дитині самостійно впоратися зі складною ситуацією означає не тільки ретельно підготувати сценарії дорослого життя, а й навчити нести відповідальність за свої рішення.
Автор міжнародного бестселера «Як виховати успішну людину» Естер Войджицькі вважає, що зараз батьки зловживають опікою. Тому виросло ціле покоління, яке не звикло брати на себе відповідальність. Багато молодих людей просто не знають, що вони й самі здатні розв’язувати проблеми, без допомоги мами та тата.
«Я викладаю в Стенфорді. І що я бачу? Величезна кількість батьків переїхала до Стенфорду, щоб допомагати своїм “крихіткам”. Хотіла б я, щоб це було жартом, але це правда! В голові не вкладається: вони переїхали, змінили все своє життя, тому що діти вступили до університету! Російські батьки мені взагалі нагадують великі снігоприбиральні машини: вони готові розчистити дітям шлях так, щоб їм взагалі не довелося натрапляти на труднощі. І, що найстрашніше, діти про це знають. Більш того, на це розраховують», – каже Естер.
І ви знаєте, я їй довіряю. У неї 3 дочок, старша — генеральний директор YouTube (44-те місце в America’s Self-Made Women 2019 за версією Forbes), середня — голова інноваційної компанії генетичного тестування 23andMe (33-тє місце в тому ж списку), молодша — професор педіатрії в Каліфорнійському університеті.
Навчіть її ризикувати
Ще один пункт, виконати який мені буде нелегко, але я буду старатися. «Дівчинка, яка уникає ризику, має нижчу самооцінку, ніж її однолітки, які готові постати перед труднощами, — каже психолог Джоан Дік. – Переконайте свою дочку вийти за межі своєї зони комфорту — наприклад, запропонуйте дівчинці, яка боїться кататися на велосипеді вниз по схилу, спочатку знайти невеликий пагорб, щоб підкорити його».
Звучить трохи страшно, на перший погляд. Але ті, хто ріс в 90-ті, напевно зрозуміють, про що мова. Нас і правда дивує боязкість багатьох зумерів, на безпеці яких батьки були буквально схиблені. Вони не вміють ризикувати в дорослому житті, тому їм складніше добитися успіху. Ні, я ні в якому разі не пропоную вчити дочок забав зі свого суворого дитинства, але трюк з велосипедом, який радить Джоан Дік, я, мабуть, спробую.
Читайте їм правильно
Я часто читаю книги дітям буквально на автопілоті, від утоми не заглиблюючись в зміст тексту. І дівчаткам стає нудно. Але ж я хочу залучити дочок в процес, щоб вони зацікавилися книгами, а отже, і знаннями.
Фахівці рекомендують активне читання, яке дозволяє маляті брати участь в процесі не тільки як пасивному слухачеві. Можна, наприклад, запропонувати дитині самій почитати деякі уривки, запитати, як, на її думку, повернеться сюжет або що б вона зробила на місці героя. Якщо дівчинка ще маленька, попросіть її перегорнути для вас сторінки.
Розповідайте їй казки
Так, я знаю, що казки зараз заведено засуджувати, тому що там застарілі моделі поведінки та взагалі повно сексизму, аб’юзу та іншого шеймінгу. Але, по-перше, казки — це просто класно. А по-друге, в них завжди можна побачити безліч інших значень. Наприклад, до Попелюшки прийшов успіх тоді, коли вона втомилася бути слухняною.
А у вас є свої секретні методи виховання дітей? Поділіться з нами.
