погляд
24 Січня 2024
1392
Уже 25 років успішно розвивається у Славутичі олімпійський вид спорту - стрибки на батуті, засновником і постійним тренером якого є Володимир Савельєв.
Уже 25 років успішно розвивається у Славутичі олімпійський вид спорту - стрибки на батуті, засновником і постійним тренером якого є Володимир Савельєв.
В Україні лише сім міст, де розвивається цей вид спорту. Серед них – Київ, Одеса, Дніпро, Харків, Миколаїв, Херсон та Славутич.
Володимир Костянтинович Савельєв народився 18 лютого 1940 року у м. Мар’їнськ, Кемеровської області, у родині агрономів, Федосії Полікарпівни та Костянтина Петровича.
Ще змалку був залучений до фізичної праці - роботі по господарству. Тоді мама важко хворіла, а батько був на фронті, повернувся додому лише у 1946 році. Старший брат (1938 р.н.) навчався у школі в першу зміну, тому зранку доглядом за господарством, коровою, поросям займався маленький Володя. Його обов’язком було нагодувати тварин, покласти сіно, принести води з річки тощо. А після школи, разом з братом, вони пиляли дрова, носили вугілля.
Велику роль у житті Володимира Савельєва відіграла історія, коли у 5-му класі, під час перерви, хлопчик з іншими підлітками вирішив покурити у туалеті, неочікувано туди зайшов туди зайшов учитель креслення.
«Я одразу викинув сигарету.
Він питає:
- Хлопчик, як тебе звати?
- Володя, - кажу.
- Володю, ти краще, ніж курити, приходь до спортивної зали.
І ось з того часу я пішов до спортзали. Спочатку ми вчилися грати у волейбол.
А потім, коли з фронту прийшов воєнрук, який займався гімнастикою трішки, заняття спортом урізноманітнились. І ось з того часу, зі шкільних років, я полюбив спорт», - згадує Володимир Костянтинович.
Завзятий юнак активно займався спортом і завжди брав участь у всіх шкільних змаганнях. Завжди займав призові місця, тому що фізично був сильнішим від своїх ровесників. Їздив на обласні змагання.
«А коли підріс, у 9-10 класі, я працював у п’ятиборстві. Тоді я вже бігав не тільки на 200 м, а й на 1,5 тисячі. Стрибав у довжину, штовхав ядро. А після закінчення школи, у 1957 році, вступив до вишу - Томського педагогічного інституту, відділення фізичної культури. Там мене запросили займатись до секції легкої атлетики та лижного спорту. Під час навчання також почав займатися акробатикою», - розповідає він.
Після завершення навчання, у 1961-му році, Володимир Савельєв поїхав працювати до закритого міста Томськ-7 (нині Сіверськ). Того ж року одружився, там народилася дочка.
Невдовзі почалося будівництво м. Прип’ять. Про це Савельєв почув по радіо і написав лист керівництву спорткомітету міста повідомивши, що працює тренером з гімнастики та акробатики, хоче приїхати і працювати у новому місті. Тоді йому відповіли, що спортивні зали ще поки будуються, а десь через місяць обіцяли запросити на роботу. Але в цей час сталася аварія на ЧАЕС, тому Володимиру Савельєву не судилося у цьому місті попрацювати.
«З 1989 року ми переїхали до обласного центру - Томська, де я почав працювати спочатку тренером, потім завучем і директором спортивної школи. Мені довелося робити там ремонт, установлювати спортивне обладнання, тому у цьому я маю великий досвід. Їздив у різні міста за спортивним обладнанням, інвентарем. Все вдалося. Тоді у мене працювало 40 тренерів», - пригадує Володимир Костянтинович.
Але долю не обдуриш. Якщо судилося родині Савельєвих потрапити до нашого міста, то так і сталося.
Коли побудували м.Славутич і почали давати квартири молодим спеціалістам, донька, зі своїм чоловіком-фізиком приїхали до молодого міста.
«Ми з дружиною Галиною Артемівною приїхали до Славутича вперше в 1996 році. Місто нам дуже сподобалось.
Цього ж року син закінчував вуз (він математик-системний програміст), дізнався від зятя, що на Чорнобильську АЕС потрібен такий фахівець, тому по завершенню навчання влаштувався на роботу на станцію.
Ми переїхали до Славутича у 1997 році», - ділиться спогадами Савельєв.
Каже, що тоді про тренерську діяльність і не мріяв.
Ще спочатку у Славутичі він прийшов до спорткомітету, де тоді головою був Віталій Васильович Горшков, розповів про себе і свої вміння. Але тоді було багато молодих спеціалістів-спортсменів у місті, тому в тренерській роботі йому відмовили.
В той час всі намагалися займатись бізнесом, і він також спробував – відкрив кооператив. Це був ремонт дахів. Але улюблена справа все ж таки не давала спокою.
«Якось прогулюючись містом з дружиною, побачив, як проводять заняття з гімнастики Наталія Собакар та Лариса Клімантова, і запропонував їм допомогти. Десь через 1,5 місяці занять тренерки і батьки юних гімнасток запропонували мені займатися з дітьми вже за оплату.
У цей час Колобов Василь Васильович створив спортивний клуб «Арена», де почали працювати тренери на комерційній основі. Так він запросив мене на роботу, і я почав працювати у Тбіліському фізкультурно-оздоровчому комплексі (ФОК)», - розказує тренер.
Під час тренувань до ФОКу часто приходив Володимир Петрович Удовиченко (тоді гімнастикою займалась його донька Настя) і спостерігав, як працює новий тренер з гімнастики та акробатики. Його вразили досягнення вихованців Савельєва, і він пропонує взяти Володимира Костянтиновича тренером до Славутицької спортивної школи.
Так, наприкінці 1998 року, розпочалась тренерська діяльність В.К. Савельєва у КДЮСШ м.Славутича.
Починаючи тренерську діяльність, Володимир Костянтинович планує створити умови для занять акробатикою, долучається до обладнання зали належним інвентарем. Домовляється з Василем Колобовим взяти кілька десятків пар лиж, із закупленої раніше великої партії спортивного інвентарю для міста. З них він створює доріжку для стрибків, якою юні акробати користуються і зараз.
Тренер вважає, що важливу роль в організації у Славутичі стрибків на батуті відіграв тодішній мер Володимир Удовиченко, а також велику допомогу надав Василь Колобов. Володимир Костянтинович висловлює їм велику подяку за допомогу та співпрацю.
Ще у залі для занять були прикріплені канати та бруси. З Києва він привіз батут, потім були окремо придбані пружини та сітка для батуту. Все це приходилось закуповувати в навіть в інших країнах.
Друзі-гімнасти з Києва поділилися важливим досвідом сучасної акробатики та дали ще один батут.
І так у 1999 році у Славутичі розпочалася історія спортивного виду – стрибків на батуті.
А через рік, у 2000 році, Ігор Пасенко став срібним призером на Чемпіонаті України, що проходив тоді у м.Біла Церква.
І відтоді розпочався активний рух - бажаючих дітей займатися акробатикою було багато. Тому у 2000 році до занять долучили ще одного тренера – Валентину Іванівну Копаєву, яка раніше виступала в цирку, була акробаткою.
Потому їй на зміну прийшов Юрій Сивець. Також тренерами-викладачами працювали Володимир Молчанов (Заслужений тренер України), Петро Яков’як, вихованці Володимира Савельєва: Анна Ступа, Пасенко Ігор, Дьока Євген, Володимир Черняков.
Після трагічної гибелі Юрія Сивця, до тренерської роботи запросили Жанну Валеріанівну Ломову, яка працює на цій посаді і сьогодні.
У минулому вона була гімнасткою (майстер спорту), після закінчення фахового вузу працювала 5 років учителем фізичної культури у школі міста Києва, потому 20 років – у Славутицькій школі №1. І вже 15 років тренує юних спортсменів, навчаючи майстерності стрибків на батуті, разом з Володимиром Костянтиновичем.
Спорт активно розвивається, вихованці досягають вагомих результатів. Починаючи з 2002 року славутицькі батутисти постійно входили до Національної збірної команди України: Дьока Євгеній, Пасенко Ігор, Панасевич Микита, Собакар Дмитро, Сільниченко Данило та Лавриченко Родіон.
У 2007-му році на чемпіонаті України зі стрибків на батуті команда зі Славутича здобула перемогу.
«У 2008-му році Пасенко Ігор і Дьока Женя попали на європейські змагання. Женя і Саша Сатінов з Миколаєва стали чемпіонами. А Ігор - став бронзовим призером в командних змаганнях, у складі збірної України. На чемпіонаті Європи тоді було 28 країн», - згадує тренер.
Того ж року Володимир Савельєв отримав звання «Заслуженого тренера України», також його відзначено Почесною грамотою Верховної Ради України..
З урахуванням великої кількості дітей на заняттях у Тбіліському фізкультурно-оздоровчому комплексі «Грація» на відділеннях «акробатики та стрибків на батуті» і «художньої гімнастики», обмеженням часу учнів в тренуванні та матеріально-технічної бази що в подальшому впливає на якість підготовки та досягнення високих результатів славутицьких спортсменів на змаганнях різного рівнях, у 2009 році адміністрацією міста (Володимир Удовиченко) було прийнято рішення створити на базі Київського фізкультурно-оздоровчого комплексу «Олімп» спеціалізовану базу відділення «Стрибки на батуті».
За 4 місяці була проведена велика робота щодо створення нової спеціалізованої бази для даного виду спорту, єдиного в Київський області.
Протягом цього періоду було створено матеріально-технічну базу за допомогою завідуючого Київським ФОК «Олімп» та тренером за сумісництвом з легкої атлетики Петром Яков’яком, його вихованкою Гаріною Олесею - срібною призеркою Спартакіади України з легкої атлетики серед школярів та майстер спорту СРСР Олександром Ступою.
Але загалом, все, що знаходиться в залі і кабінеті, здебільшого Савельєв робив своїми руками. Наймав людей, купував все належне для занять. З тих коштів, що платили батьки, закупали грамоти, медалі.
У 2010 році Міністерством сім’ї молоді та спорту України місту Славутичу було передано спеціалізоване спортивне обладнання «Євротрамп». І вже того ж року на базі фізкультурно-оздоровчого комплексу «Олімп» були проведені перші змагання на першість України зі стрибків на батуті серед Дитячо-юнацьких спортивних шкіл України.
В наступні роки щорічно в місті Славутичі проводились змагання першості та чемпіонати України зі стрибків на батуті різних вікових груп та Всеукраїнський турнір пам’яті героїв Чорнобиля.
Час ішов, кількість перемог на змаганнях різних рівнів збільшувалась, а вихованці почали закінчувати загальну школу і вступати до спортивних вузів.
Володимир Савельєв каже, що після закінчення спортивних вузів, його учні залишаються зазвичай працювати у тих містах, де навчались. До Славутича, нажаль, не повертаються. Більшість з них працює за фахом у різних куточках України та за її межами.
Але йому вдалося умовити одного зі своїх вихованців залишитись працювати тренером у рідному місті. Відтоді майстер спорту міжнародного класу Євген Федорович Дьока також тренує юних спортсменів у Славутичі.
Завдяки славутичанам Ігорю Пасенку та Данилу Сільниченку, а також двом спортсменам-представникам місцевого політеху, в Чернігові вперше відкрилась школа зі стрибків на батуті. Нині їхня команда теж готується до обласних змагань і, на рівні зі славутицькими спортсменами, вони хочуть поборотися за медалі.
Зараз у Славутичі триває активна підготовка до змагань обласного, всеукраїнського та європейського рівня. Щоб потрапити на чемпіонат Європи, потрібно виконати ряд визначених комбінацій і набрати потрібну кількість балів. Для цього важлива ретельна підготовка і постійні тренування.
Цьогоріч відділення зі стрибків на батуті Славутицької КДЮСШ відзначає своє 25-річчя. За цей період у Славутичі з’явилось 20 майстрів спорту з цього виду спорту.
Дьока Євген – майстер спорту міжнародного класу та 19 майстрів спорту України – Дьока Євген, Пасенко Iгор, Заводчикова Ніна, Прибильська Тетяна, Недайводін Михайло, Борисов Владислав, Горшунова Анна, Зозуля Данило, Шовкова Марина, Тарасенко Анастасія, Шкуліпа Андрій, Касап Микита, Свиридова Аліса, Михайленко Олександр, Панасевич Микита, Собакарь Дмитро, Анонічев Іван, Сільниченко Данило, Лавриченко Родіон.
А також близько 60 кандидатів в майстри спорту (КМС).
Хочеться привітати Володимира Костянтиновича, тренерів-викладачів Жанну Валеріанівну та Євгена Федоровича, вихованців та випускників відділення, їхніх батьків та усіх причетних з такою поважною датою – 25-річчям славутицьких стрибків на батуті! Побажати міцного здоров’я, нових досягнень і вершин, а також Перемоги України, бо лише за такої умови можливий мир у нашій країні, розвиток і процвітання в усьому!
Олександра ЛАТИШЕВА
Фото: Олександра ЛАТИШЕВА та з архіву Володимира САВЕЛЬЄВА, Євгена ДЬОКИ, Олександра СТУПИ
В статті також використані матеріали, надані Олександром СТУПОЮ
