погляд
23 Вересня 2023
1794
«Хочу бачити світ щасливим!» - з таким гаслом увірвалася у 1994 році у ще зовсім юне містечко енергетиків яскрава подія під назвою Міжнародний фестиваль дитячої творчості, телебачення, радіо та преси «Золота осінь Славутича».
Перший фестиваль був насичений незабутніми шоу, відомими зірковими особистостями, артистами, журналістами, ведучими ТБ-програм, творчими дитячими колективами. Понад тиждень вирували святкові заходи у Славутичі. А ЗОСя (так ми тепер називаємо наш фест) увійшла в історію як перший міжнародний фестиваль дитячої творчості в Україні.
Володимир Удовиченко, який на той час був міським головою Славутича, знає про саму історію виникнення фестивалю, який переріс в найулюбленішу подію для мешканців міста, що триває вже 30 років.
Під час зустрічі з «ветеранами» ЗОСі, де зібралося чимало тих, хто організовував фестиваль, сам був активним учасником фестивалю, входив до складу оргкомітету та журі фестивалю протягом багатьох років.
Володимир Удовиченко нагадав, що ідея фестивалю належить Людмилі Олексіївні Заікіній, тоді помічнику директора з питань культури у Славутичі. Вона, разом зі своєю колегою, запропонували тодішньому славутицькому меру провести цей фестиваль у молодому місті енергетиків.
Звичайно, ця ідея була підхоплена і втілена в життя ще й тому, що мала ще й іншу мету – привернути увагу світової спільноти до Чорнобильської АЕС.
Директор станції Сергій Парашин покладав на фестиваль великі надії щодо цього. Адже вже тоді йшла мова про закриття нашої АЕС.
Протягом усіх років ДСП «Чорнобильська АЕС» була генеральним спонсором фестивалю. І завдяки тому, що фестиваль став візитівкою ЧАЕС і Славутича в усьому світі, нас знали, про нас говорили, до нас дослуховувались, нами цікавились. І це також зіграло велику роль в тому, що закриття Чорнобильської станції вдалося відтермінувати аж на 10 років!
Як акцентує Володимир Удовиченко, після аварії АЕС змогла виробити більше палива, ніж до неї.
Згадуючи, як усе починалось, Людмила Любива (депутатка Славутицької міської ради) – тоді очільниця відділу культури Славутича, розповідає, як відбувалась організація фестивалю.
Як зустрічали гостей, проводили для них екскурсії містом, їздили на ЧАЕС. Для гостей створювали всі належні умови для проживання, роботи на фестивалі і харчування. Тоді такий організаційний центр функціонував у БК «Енергія».
Любов Василевська - поетеса, колишня працівниця будинку культури, розповіла кілька цікавих історій, які відбувалися у місті під час ЗОСі, як культурна спільнота Славутича згуртовано і творчо працювала під час фестивалю.
Любов Миколаївна розповіла, що на почату фестивалю була ще одна номінація - "Поезія", і прочитала кілька своїх віршованих творів, це емоційно вразило присутніх.
Олександр Демидов ще з першого фестивалю входив до складу професійного журі фестивалю у номінації «Телебачення».
Він продемонстрував відео з фесту, а також розповів про те, як славутицьке телебачення започаткувало новий жанр подачі новин з подій міжнародного значення, які відбувались у Славутичі кілька днів.
Це були «Щоденники ЗОСі». Навіть відомі телевізійники із захопленням відгукувались про новий новинний жанр жанр славутицького телебачення, із залученням молодіжної редакції.
Один з таких щоденників, за участю дитячої редакції – Григорія Жигала, Данила Снісара, Тані Конєвої, Марини Катамай, побачили учасники зустрічі.
А для юних гостей заходу Олександр Олексійович провів лоторею з призами від ТБ «Медіадім».
Багато роботи до підготовки фестивалю і під час його проведення здійснювали і наші фотокореспонденти.
Володимир Савран розповів, як створювався журнал «Вогні Славутича» та дитяча версія «Вогники Славутича», яким чином учасники фестивалю робили фотографії з події, проявляли плівки, друкували знімки (тоді ще вони були чорно-білі).
Які фотографії робили славутицькі учні і де їх потім розміщали. Адже з самого початку багатьох номінацій, у тому числі й «фото», на ЗОСі ще не було.
Вадим Івкін 25 років працює на фестивалі, як керівник молодіжних команд-учасниць, член журі або у складі оргкомітету.
На початку зародження фестивалю він привозив своїх чернігівських вихованців до Славутича, де разом з талановитими юними фотохудожниками брав участь у конкурсах відповідної номінації.
У читальній залі Загальноміського бібліотечно-інформаційного центру розміщена його п'ята виставка із циклу «Незламні». Цього разу виставка світлин присвячена 30-річчю ЗОСі.
На початку зустрічі учасники заходу могли ознайомитися з тематичною виставкої світлин. А дехто навіть отримав у подарунок від автора світлину зі своїм зображенням на згадку про зустріч.
У Ніни Баришевської також 25-річний ювілей на ЗОСі. Вона розповідає, що найбільше роботи припало саме на той час, коли вона очолювала Кіноконцертний комплекс, який був центром усіх творчих подій.
І коли завершився термін оренди сцени Zinteco, всі заходи фестивалю перемістились до ККК. Концерти, які зазвичай проводились на головній сцені і скликали всіх до перегляду, проводились у приміщенні. Тоді у місцян виникло хибре рішення, що ЗОСі більше не буде.
Після закриття ЧАЕС фінансування фестивалю стало значно скромнішим, а виступи зіркових артистів навпаки зросли в ціні. З того часу організація концертів, за участю юних славутицьких талантів, лягла на плечі представників міських закладів культури.
Лариса Маслій – режисер фестивалю, директорка ККК, розповіла, як змінювалася творча програма протягом цих 30 років та які складнощі виникали.
Але попри все це, наша ЗОСя й досі залишається улюбленицею не тільки славутичан, а й усіх, хто став її учасником.
А от у Ніни Єрьоміної інша дата, цьогоріч виповнюється 18 років з того часу, як вона працює директором фестивалю.
Цей період співпав з її призначенням на посаду директора Палацу дітей та молоді. Вона завдячує багатьом людям, які разом з нею працювали на «ЗОСі», допомагали, підтримували, навчали.
Серед них – Надія Іллюк, яка вже мала великий досвід організації дитячих фестивалей у столиці, потому очолювала оргкомітет і Славутицької ЗОСі.
За ці 30 років учасниками фесту стали представники з 18 країн світу, Славутич відвідали більше двадцяти шести тисяч учасників, на братанні витратили майже 26 кг фарби.
Цього року зареєструвались 120 команд – це найбільша кількість за всі роки фестивалю, з них 78 - славутицьких.
За словами Ніни Єрьоміної, фестиваль «Золота осінь Славутича» визнано впізнаваним брендом нашого міста так само, як і Чорнобильську АЕС.
Майя Руденко – депутатка Славутицької міської ради, провідний спеціаліст Чорнобильської АЕС і активна учасниця ЗОСі, як керівник молодіжних команд, так член журі і оргкомітету фестивалю, нагадала, що саме номінація «Преса» є найбільш представленою на конкурсі.
Серед учасників є багато тих, хто завдяки ЗОСі обрав журналістику своєю професією. А також наш фест відвідали вже відомі й авторитетні представники цієї професії.
Майя згадала тих, хто сьогодні взяв у руки зброю і став на захист незалежності нашої України. Серед них тендітна журналістка з Чернігова Діна Вонг, яка в складі журі й сьогодні перевіряє роботи учасників фестивалю онлайн, перебуваючи на фронті.
Дякуючи нашим Захисникам, ми зустрічаємо ЗОСю – 2023, саме завдяки ним наші діти можуть хоч на деякий час забути про війну, проявити свою творчість, долучившись до конкурсів, що розвивають особистість, допомагають обрати свій шлях у майбутньому, свою професію, навчитись мислити демократично, стати активними громадянами своєї країни, долучитись до самоврядування з юних літ.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять загиблих Героїв, потому акапельно, з Україною в серці, заспівали державний гімн.
Безумовно, Україна переможе, адже ми всі цього так жадаємо! Слава Україні!
Захід проводиться в рамках проєкту «Історії Славутича… Славутич – це ми!» Загальноміського бібіліотечно-інформаційного центру (директор Наталія Портна), за підтримки відділу культури, національностей і релігій (керівник Ніна Баришевська) та громадської ради з розвитку міста Славутича (голова Володимир Удовиченко).
Модератор і ведуча проєкту Олександра ЛАТИШЕВА
Фото: Вікторія Воробйова, Вадим ІВКІН
