Інтерв'ю з директоркою Славутицького ліцею "БезМеж" про важливість свідомого виховання дітей та благодійність під час війни.
Інтерв'ю з директоркою Славутицького ліцею "БезМеж" про важливість свідомого виховання дітей та благодійність під час війни.
Славутицькому ліцею "БезМеж" (колишня школа №4) виповнилося 25 років.
На честь потужного юбілею не проводилось масштабних святкувань. Причина очевидна - війна.
До свята 1 вересня у закладі була оголошена акція "Донат замість квітів". Ми завітали до директорки ліцею Олени Резан, яка розповіла нам про цю, як виявилося, вже традиційну акцію. Ми поговорили про важливість донатів та про те, як виростити свідомих дітей.
Фото: Вадим Івкин
Ми проводимо акції схожого плану з 2014 року. Чому? Наші випускники були в перших рядах захисників України, які стали учасниками антитерористичної операції на сході держави, і ми не могли не підтримати їх.
Їх було дуже багато, серед них були також батьки наших дітей. На той час в країні все було дуже хаотично, було дуже багато запитів про допомогу. Кількість поранених була велика, і це були дуже складні випадки. Все це були наші близькі люди, славутичани, і серед них були і діти, включаючи дитину нашого працівника. Ці діти росли у нас на очах. І ось вчорашні випускники та їх татусі пішли на фронт, тому що вони відчули, що це необхідно. Коли до мене звернулися з проханням про допомогу, я відповіла, що найкраще це зібрати кошти.
Це були складні часи, і нам потрібно було якось допомогти. Бо коли ти бачиш, що людина, яку ти знаєш або яка близька, або навіть колега, потребує допомоги, ти розумієш, що це необхідно. Так народилася ця акція. Ми її назвали просто "Свято без квітів", і вона стала традиційною.
Окрім першого вересня, ми також вирішили проводити такі акції в кінці вересня і в день вчителя 6 жовтня. Це свято працівників освіти. Ми організовували благодійні ярмарки, які давали дуже добрі результати. Ми збирали значні суми коштів, а також проводили маленькі благодійні акції. Ми завжди стояли на готовності допомагати. Люди долучалися, родини розуміли важливість допомоги.
Ми допомагали адресно - де потрібно були гроші, де потрібні медикаменти, або на конкретні потреби. Ми вирішували це разом з батьківським комітетом.
Ми завжди поверталися до цієї традиції, бо знали, що це важливо. Ми завжди знаходили способи залучити гроші на потреби наших дітей та працівників, які перебували в складних умовах через війну.
Минулий рік ми закінчили великою ярмаркою, на якій вдалось зібрати значні кошти для наших захисників і їх потреб. Ми завжди враховуємо, що потреби можуть змінюватися, і реагуємо на них адресно, співпрацюючи з батьківським комітетом. Ми завжди готові допомагати, навіть коли це не легко, особливо для працівників з мінімальною заробітною платою. Але люди допомагають, розуміючи для чого вони це роблять.
В цьому році ми святкуємо 25 років нашого закладу. Моя філософія в житті полягає в тому, що віддавати треба більше, ніж брати. Так 1 вересня - велике свято, що асоціюється з подарунками та квітами, але ми повинні розуміти, завдячуючи кому, ми можемо відзначати це свято, відзначати наш ювілей.
Це важливо пам'ятати, адже сама можливість нашого, відносно інших регіонів, спокійного життя, залежить від тих, хто зараз тримає фронт. І ми маємо це чітко усвідомлювати.
Не буває маленьких донатів
Діти - це найцінніше, і серед них є маленькі герої. Коли ми дивимось, як дитина кидає до скрині монетки, які вочевидь збирала на якусь свою потребу, але вирішила віддати на допомогу іншому, це справді цінно. Це людяність та бажання допомогти. Я завжди вважала, що в цьому житті ми повинні віддавати більше, ніж брати, і ця філософія завжди була важливою для нас.
Ми намагаємося пояснити нашим учням загальні людські цінності, які є в нашому українському менталітеті. Тому коли нас запитують, чому ми проводимо певні акції, ми відповідаємо, що це традиція, і нам важливо передавати ці цінності. Зрозуміло, що батьки відносяться до таких акцій по-різному - хтось підтримує, хтось не підтримує. І я кажу, що розумію це, і я не можу переконати батьків насильно, адже вони дорослі. Але ми разом з батьками працюємо для однієї спільної мети - формування особистості дитини.
Про хвилину мовчання
Загальноукраїнська хвилина мовчання проводиться о 9 годині. Але я запропонувала проводити її у нашому ліцеї о 8:30, до початку занять.
Вважаю, що краще розпочинати день з віддання пам'яті та данини загиблим, так буде більш логічною структура подій.
Хвилина мовчання не повинна бути вирваною з контексту уроків формальністю. Ми повинні робити це не для "галочки", а для того, щоб зберегти пам'ять про тих, хто віддає своє життя за наше майбутнє.
На мою думку, це важливо, робити акцент саме на пам'яті та повазі, на важливості цього моменту. Він повинен бути унікальним і починаючи день з гімну та хвилини мовчання, ми вшановуємо тих, завдячуючи кому наші діти мають можливість навчатися.
Наша мета - виховувати у них свідомість про важливість миру, патріотизму та поваги до тих, хто віддав своє життя за наше благополуччя. Я вважаю, що це кращий спосіб почати день.
Подяка
Дуже хотілося висловити підтримку та вдячність батькам наших дітей, які стали на захист нашої держави. Адже деякі батьки приїхали на свято першого дзвоника прямо з фронту, і це велика відповідальність для нас.
Ми хочемо надати особливу підтримку тим батькам, які нас захищають, але приїжджають, щоб відсвяткувати свято разом зі своїми дітьми. Це справжнє відповідальне батьківство, і це важливо, бо це мотивує всіх батьків діяти та підтримувати своїх дітей.
Зрозуміло, що не всі мали таку можливість, взяти відпустку чи вихідний день "з окопу", і про це також варто пам'ятати та поважати. Отже, пам'ять і підтримка є ключовими в цьому контексті.
БЛАГОДІЙНА ЯРМАРКА
Вже завтра, 15 вересня, ліцей "БезМеж" проводитиме чергову благодійну ярмарку. Учням запропоновано принести різноманітні речі, кулінарні вироби або власні поробки, які можуть бути продані на ярмарці.
Всі зібрані кошти будуть направлені на підтримку потребуючих сімей та наших захисників. Запрошуємо всіх учнів та вчителів долучитися до цієї благородної справи!
Записала: Торчишник Раїса