Цими днями минає пів року відтоді, як наш регіон було звільнено від російських окупантів. Дякувати Богові, на території Славутича не було воєнних дій, однак це не означає, що місто жило спокійно без жодних проблем.
Цими днями минає пів року відтоді, як наш регіон було звільнено від російських окупантів. Дякувати Богові, на території Славутича не було воєнних дій, однак це не означає, що місто жило спокійно без жодних проблем.
Як минув для Славутича період блокади та окупації?
ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ
24 лютого
Близько 5-ї години ранку російські війська обстріляли державний кордон України на ділянці з рф та білоруссю. Чорнобильська зона стала однією з ділянок ворожого вторгнення, а Чорнобильська АЕС – першим кордоном. Транспортний зв’язок між ЧАЕС і Славутичем було перервано.
Електрички зі Славутича до Чорнобильської АЕС, так само як і до Чернігова, цього дня не вирушили. Персонал ЧАЕС, який працював у нічну зміну проти 24 лютого, до Славутича не повернувся.
Війська окупантів з території білорусі ввійшли до Чорнобильської зони відчуження, перетнувши близько 13-ї години пункт пропуску "Вільча". Надвечір російські військові беруть під контроль ЧАЕС.
Міський голова записує відеозвернення до славутичан (надалі звернення з поточною інформацією стали щоденними).
У місті, як і в усій Київській області, запроваджується комендантська година з 22-ї вечора до 7-ї ранку.
Задля світломаскування вимикається вуличне освітлення. Міська влада закликає мешканців максимально обмежити використання світла в оселях.
Цього ж дня в місті починають працювати електросирени: сигнал “повітряна тривога” - слід бігти в укриття.
25 лютого
Міністерство енергетики оприлюднило заяву щодо ситуації на ЧАЕС. "Окупанти вже другу добу утримують персонал ДСП "Чорнобильська АЕС", не дозволяючи провести ротацію, як це передбачено правилами технічної безпеки", - йдеться в повідомленні. У Міненерго зазначили, що захоплення АЕС, а також проведення там будь-яких воєнних дій загрожує повторенням другого Чорнобиля.
26 лютого
Магазини міста порожніють та починають зачинятися. Аптеки працюють переважно до обіду. Величезні черги.
Славутичани збирають кошти, ліки, продукти харчування для захисників.
Жінки-волонтерки відвозять зібране упродовж дня бійцям у Чернігівський район.
27 лютого
Славутицькі волонтери організовують підвезення молока в місто.
28 лютого
Славутичан закликають не виїздити за межі міста. Тероборона пильнує дороги, що ведуть до Славутича, та міські околиці.
1 березня
Виїзд та в’їзд до Славутича лише за наявності спеціальної перепустки.
2 березня
Тероборона міста застерігає славутичан від походів до лісу, а також від пересування ґрунтовими дорогами, через заміновану територію.
Комендантську годину встановлено з 19:00 до 7:00.
4 березня
У місті зникає інтернет від Укртелекому.
В.о. гендиректора ЧАЕС у зверненні до працівників станції повідомляє про ситуацію на підприємстві. Працівники ЧАЕС виконують свої функції, продуктами харчування забезпечені, немає лише хліба. На станції працює медична служба, яка у разі потреби всім надає допомогу. Уже дев’ять днів нема змоги організувати ротацію персоналу.
5 березня
Починають продавати житній хліб, випечений у Славутичі з борошна, яке закупили в навколишніх громадах.
7 березня
У місті більш як сотня переселенців (здебільшого - це мешканці Михайло-Коцюбинського). Для них у третій школі організовано пункт збору теплих речей і продуктів харчування.
9 березня
У Славутичі зникла електроенергія (ЧАЕС також знеструмлена).
10 – 14 березня
До кварталів привозять дрова – містяни у дворах готують їжу на багаттях.
Облаштовують пункти зарядки мобільних пристроїв та акумуляторів.
Сповіщення про повітряну тривогу подається за допомогою сирен поліцейських автомобілів.
Воду можна нагріти на батареї (на щастя, тепло- й водопостачання в місті вдалося зберегти).
14 березня
Ввечері відновлено електропостачання міста.
19 березня
Розпочалася видача гуманітарної допомоги в першій школі.
20 березня
Наприкінці дня проведено часткову ротацію персоналу ЧАЕС.
21 березня
З’являється інформація про рух окупантів у напрямку Славутича.
Оголошується комендантська година від 20.00 21 березня до 7.00 23 березня.
23 березня
Відбулася зустріч адміністрації ЧАЕС та міста з персоналом станції, який був на зміні з 23 лютого по 20 березня.
Російські війська обстріляли блокпост біля Славутича. Виїхати з міста неможливо. Складна ситуація з підвезенням продуктів та гуманітарної допомоги - місто цілком заблоковано.
Повідомляється про загрозу артилерійського обстрілу.
24 березня
Захисники міста тримають оборону. З’являється інформація, що ворог поставив ультиматум: якщо Славутич не здається, його розстріляють градами.
Встановлено комендантську годину на півтори доби: з 19.00 24 березня до 7.00 26 березня.
25 березня
Другий день тривають бої під Славутичем.
Поширюється інформація про заборону пересування містом. "Терміново, всім забороняється пересуватися по місту, в тому числі їздити на автомобілях. Працюють снайпери", – йдеться в повідомленні в соцмережах.
Ввечері на сторінці у фейсбуці міський голова розмістив звернення до славутичан, у якому запевнив, що міська влада, як і раніше, виконує свої повноваження. А також закликав не поширювати чуток, не панікувати та дотримуватися заходів безпеки.
26 березня
Близько 9-ї ранку до Центральної площі стали сходитися славутичани з українськими прапорами. Зібралося кілька тисяч людей, розпочався мітинг «Славутич - це Україна!». Вулицею 77-ї Гвардійської дивізії (нині вул. Збройних Сил України) до міста заходить ворожа військова техніка – містяни вирушили їй назустріч, скандуючи «Славутич - це Україна», «Ідіть додому!». Ворог почав стріляли в повітря та під ноги мітингувальникам, кидати світло-шумові гранати. Люди не відступили.
Відбулися перемовини окупантів з представниками міської влади.
По обіді колони окупантів рухаються містом, перевіряють окремі будівлі на наявність зброї.
Ввечері президент Володимир Зеленський у своєму виступі також звернувся і до Славутича: "Вільний народе, вільної країни! Вільний Славутичу, який загарбникам не підкорити! Сьогодні ми були всі разом з тобою, на твоїх вулицях, у твоєму протесті і всі разом говорили окупантам одне: «Ідіть додому, поки ще можете ходити!». Російські загарбники увійшли в Славутич і зустріли там таку ж реакцію, як і на півдні нашої держави, як і на сході нашої країни. Україна – єдина у прагненні жити вільно, жити незалежно і заради власних мрій, а не чужих хворих фантазій!"
28 березня
Хліб у місті почали продавати за спеціальними талонами.
Змінюється час комендантської години: 21.00 – 6.00
30 березня
Славутич прощається із захисниками міста, які загинули 25 березня в бою з окупантами.
31 березня
З’являються повідомлення, що російські окупанти відступили від Славутича.
Окупанти залишили Чорнобильську АЕС, забравши в полон нацгвардійців. Оприлюднено «акт прийому і передачі ЧАЕС», який склали та підписали окупанти. У ньому зазначено, що вони з 24 лютого до 31 березня «здійснювали охорону об’єкта».
У Славутичі об'єднаними зусиллями активних містян створюють патрулі та групи швидкого реагування, оскільки поліції в місті наразі немає.
1 квітня
Славутич прощається бійцем тероборони, який загинув захищаючи місто від ворога.
2 квітня
На Чорнобильській АЕС піднято прапор України.
3 квітня
Підрозділи Десантно-штурмових військ ЗСУ взяли під контроль район міста Прип’яті та ділянку Державного кордону України з рб.
5 квітня
На ЧАЕС прибули підрозділи Національної гвардії України, які взяли об’єкт під свою охорону.
8 квітня
Славутич попрощався із захисником України, який загинув обороняючи від загарбників місто Чернігів.
9 квітня
До Славутича повертається друга зміна персоналу ЧАЕС, якій довелось працювати в умовах окупації.
Фото: робота Олени Діденко (Elena Didenko) «Славутич, 26.03.2022» із серії графіки «Все буде Україна»
#stoprussia #STANDforUkraine #містоСлавутич #Slavutych #ЧАЕС #ChNPP