У Львові повертають популярність класичному інструменту

У Львові повертають популярність давньому інструменту колісній лірі. Наші журналісти побували в гостях у майстра, який вже зробив кілька десятків інструментів, що продаються по всьому світу. Ліра схожа на скрипку. Тільки замість смичка колесо, а замість струн клавіші. Інструмент досить простий у використанні. На ньому можна навчитися грати за два тижні.

Ліра схожа на скрипку. Тільки замість смичка колесо, а замість струн клавіші. Інструмент досить простий у використанні. На ньому можна навчитися грати за два тижні. Такі інструменти робить у своїй майстерні Гордій Старух.

"Ми зара заходимо в майстерню мого діда великого скульптора. Якщо ви бачили перед університетом франка, чи Данила Галицького в аеропорту то це оцей скульптор. Тобто це скульптурна майстерня".

Усе починається із невеликого шматка дерева - клоца. Його майстер вирізує зі старих піаніно і роялів. Іноді відповідний матеріал знаходить навіть у парку.

"Оце такий маленький кусочок дерева. Це наприклад я наробив клоців зі старих вікон які тут є в майстерні. Я часто використовую дерево з побутових штук. Але отут класні шари воно сухе. Йому десь під сотню років висушки і це чудесний матеріал".

Клавіші, дерев'яні планки і деки - Гордій виготовляє сам. До них прикріплює фірмову спіральну ручку.

"Інструмент його класифікують як фрикційний. Тобто фрік. В нього використані і скажемо він і смичковий і клавіатура. Ну такий доволі дивний інструмент".

На виготовлення однієї ліри йде трохи більше двох місяців. І не менше - щоб налаштувати інструмент.

"Визвучує ше. Тобто вона ше в процесі. Вона ше скрипить хрустить це от одне з найважчих завдань зробити щоб воно грало а не скрипіло".

Зараз ліри Гордія є у Литві, Польщі, Канаді та навіть у Кореї. Музиканти і колекціонери віддають за них до двох тисяч доларів.

Ліра дуже давній інструмент. На ньому, як і на кобзі, грали незрячі музиканти.

"В нас були шпиталі, розвинута оця культура де прихищали калік не повносправних потребуючих людей і людей які неповносправні намагалися по теперішньому кажучи соціалізувати. Даючи в руки йому інструмент і навчаючи тих текстів літургійних деяких тих же ж богогласників і вони в такий спосіб могли набагато краще заробити собі на хліб на прожиток", - говорить Тарас Дороцький, лірник.

Кожна ліра, каже майстер, звучить особливо - по-своєму. Адже всі вони зроблені вручну, тому неповторні.