Славнозвісна зачіска чуприна, або ж «оселедець», що прийшла до нас із козацьких часів, є не лише елементом образу українського козака, а й справжньою легендою.
Ця зачіска прийшла до нас ще у ІІ-ІІІ столітті до н. е. Першим, хто носив чуприну був князь Святослав, який прославився своєю мужністю та войовничістю. Пізніше цю традицію перейняли запорізькі козаки і відтоді чуприна стала оригінальною «родзинкою» Запорізького війська.
.jpg)
Виявляється, чуприну дозволялося носити далеко не всім. Злодії, брехуни, недосвічені воїни, боягузи та джури не могли вистригати на собі такий елемент образу, адже, перш за все, чуприна була симоволом войовничості, лицарського стану, та хоробрості.
.jpg)
Козак, що носив чуприну особливо лякав ворога, адже його зачіска попереджала: «Я тебе не боюсь!». Відтак, саме тому Святослав Ігорович, який використовував лозунг “Іду на Ви” під час боїв, обрав для свого образу саме цей неординарний елемент зачіски.
Цікаво й те, що коли козака позбавляли чуприни – на нього чекала ганьба до кінця життя. Вороги про це знали, тому часто її обрізали, таким чином знеславлюючи українського воїна.
До того ж, серед козаків панувала легенда про те, що завдяки чуприні Бог може врятувати козака під час боїв, підтягнувши його за неї до небес.
.jpg)
Сьогодні ж, традиція носити чуприну повернулась у наші часи, а пасмо на вибритій голові знову здобуло неабияку популярність серед української молоді та патріотичних кіл.
