Іноді батькам доводиться залишати дітей дома саміх. Чи залишаєте ви своїх дітей удома без нагляду? Чи дозволяєте самостійно їздити в громадському транспорті? Ми зібрали всі дозволені вікові права та обов’язки дітей. Ви здивуєтеся, що діти повинні вміти робити самостійно в різному віці. Пояснення та поради дає дитячий психолог Ольга Печій.
Неписані правила чи закон?
Час від часу в кримінальних новинах чи телешоу людей звинувачують у неналежному виконанні батьківських обов’язків, оскільки їхня дванадцятирічна дитина сама вештається по селу, семирічна сама їде в метро або малюк провів кілька годин у зачиненій квартирі. Спірні питання викликають чимало коментарів дорослих, таких як: «У селі діти змалечку самі птахів пасуть, то що — батьків прав позбавляти?» Або ж: «Я в сім років сам до школи ходив, ключ був на мотузці на шиї, сам обід розігрівав».
Перше, що варто зауважити: очікування соціуму, та й саме життя за цей час змінилися, тож не варто порівнювати сучасних дітей з батьками, дідами та прадідами в дитинстві. Так, планка щодо самостійності стає все нижчою, а ось страхи (часто обґрунтовані) щодо безпеки дітей зростають через доступ до інформації про нещасні випадки, злочинність, педофілію, обіг наркотиків.
Але також треба знати, що існують швидше неписані правила, що вважати допустимою межею самостійності, якими керуються ті самі служби опіки та піклування, батьки, вчителі, вихователі. Якщо раніше з дитсадочка старші брати та сестри масово забирали малюків, нині це заборонено робити неповнолітнім особам. Проте офіційної інформації щодо цього немає: вікові межі різних видів активності дитини не врегульовані в жодному законодавчому акті.
Які права мають підлітки з 14 років?
Дитина, яка досягла 14 років, вважається не малолітньою, а вже неповнолітньою. І з цього віку вона має чимало підтверджених прав. З 14 років підліток може їздити на міжміському транспорті під відповідальність дорослого. Тож якщо старшокласник хоче подивитися інше місто або з’їздити самостійно в село до бабусі — все за законом. Тінейджер цього віку, звісно, вільно їздить містом, у якому живе, адже він майже дорослий. Крім того, відтепер він може їздити дорогою на велосипеді.
Відповідно до частини другої статті 29 Цивільного кодексу України підліток з 14 років вільно обирає собі місце проживання. За згодою батьків неповнолітній вже може працювати. Він має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, якщо підробляє, стипендією або іншими доходами. Техніку, меблі та інші коштовні товари можна купувати з 14 років. Продавати такі коштовні товари теж можна, але за згодою батьків. Медичне втручання не можуть проводити з цього віку без згоди особи. Підліток може самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. І навіть створити фірму: бути засновником (учасником) юридичних осіб.
У Законі «Про охорону дитинства» визначено, що особам до 16 років заборонено в нічний час перебувати на вулицях без супроводу дорослих. Дітям та підліткам до 16 років заборонено з 22:00 до 06:00 перебувати без супроводу батьків у громадських місцях.
Тому головна вимога до старшокласника — щоб він був на зв’язку, телефонував і повідомляв батьків про час свого повернення. Після 23:00 неповнолітні повинні перебувати вдома, ночувати з батьками. Інколи в регіонах або окремих містах законодавчо вводять комендантську годину для неповнолітніх осіб.
Що мають право робити особи від 16 років?
Ще більше прав у людини з 16 років. Неповнолітні за особливих обставин можуть звернутися до суду, щоб отримати право на шлюб. Вони можуть керувати мопедами, моторолерами та мотоциклами. Мають право відкрити рахунок у банку, самостійно влаштуватися на роботу, купувати квитки на будь-які види транспорту (поїзд, літак). Якщо дитина досягла 16 років, вона має право на вільний самостійний виїзд за кордон (абзац другий частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України).
Дошкільнята потребують догляду
З приводу дошкільнят законодавство однозначне: вони не можуть залишатися без нагляду дорослих. Якщо малюк грається сам на дитячому майданчику або сидить замкнений удома, доки мама пішла в магазин, це можна трактувати як неналежне виконання батьківських обов’язків. Для дошкільника не передбачено окремого місця в громадському транспорті: якщо за нього не платять, він має сидіти на руках у батьків. У всіх документах дитина такого віку представлена як така, що потребує турботи та захисту.
Єдине, що можна зробити для розвитку самостійності дошкільника: в ігровій формі навчати правил безпеки: як поводитися в разі пожежі, гострого нездужання або якщо у двері дзвонить незнайомець. Щоб довести до автоматизму ці навички, сценки з іграшками на ці сюжети варто розігрувати вже з 3 років (адаптовано до віку — наприклад, що роблять фіксики в разі пожежі). До школи дитина має ознайомитися з правилами дорожнього руху, знати свою адресу.
Закордонний досвід: з якого віку можна залишати дітей самих удома?
На що ж орієнтуватися? Можна спиратися на законодавство інших країн. У Польщі дитину не можна залишати наодинці до 8 років. У більшості країн Європи та в США діти до 12 років не повинні бути вдома самі, але є нюанси. Наприклад, в Америці під перебуванням на самоті мають на увазі від’їзди батьків. На кілька годин, які школяр проведе сам удома, ніхто не зверне уваги. У рекомендаціях британського Національного товариства із запобігання жорстокому поводженню з дітьми сказано, що з 6 до 12 років допускається залишати дитину саму ненадовго. Але малолітні діти не можуть ночувати вдома без нагляду дорослих.
Психологи та педагоги радять орієнтуватися, власне, на саму дитину: її характер, ступінь самостійності, відповідальності, впевненості у собі, знання правил та вміння їм підпорядковуватися. В одній і тій самій родині може зростати дитина, яка з 8 років ходить у магазин та до школи, і та, що в 12 років потребує супроводу.
Тож можна казати лише про умовні вікові орієнтири, на які варто зважати, аби зрозуміти, чи все добре з рівнем самостійності у вашої дитини.
6–8 років: вперше залишитися вдома без батьків
У 6–8 років малюк здатен залишатися на самоті у квартирі — до 2–3 годин, не регулярно. Таку дитину можна залишити на брата або сестру підліткового віку або відправити їх удвох у магазин.
На що зважати, коли в перші рази залишаєте дитину саму?
Помилкою є спроба проскочити непомітно. Мовляв, спить, дивиться мультик або грається — і не помітить, що залишилася сама. Якщо дитина буде шокована тим, що батьків немає, і не готова до цього, її реакції можуть бути небезпечними: відімкнути двері та піти в місто, намагатися вилізти через балкон чи вікно. Якщо все обійдеться, дитина все одно навряд чи захоче самостійності.
Тож, навпаки, підготуйте дитину: повторіть правила безпеки. Обов’язково залиште номери телефонів ваш, родичів, друзів сім’ї — на випадок, якщо дитина не зможе додзвонитися вам. Залиште мобільний дитині (номер треба продублювати ще й письмово про всяк випадок — раптом телефон відключиться). Ідучи, не забувайте зачиняти вікна. А якщо ви на першому поверсі — ще й завісьте їх, щоб не заглядали сторонні. Корисно зробити спеціальні запори, які не зможе відкрити дитина. Не забувайте прибрати всі гострі предмети, якими можна поранитися, заховати сірники та запальнички. Якщо вже сутеніє, краще не економити на електриці в такій ситуації — увімкніть заздалегідь світло в кімнатах, де перебуватиме дитина, щоб було психологічно комфортніше.
Попередьте, коли ви повернетеся, залиште на видноті годинник (син чи донька вже мають орієнтуватися в часі). Так дитині буде значно спокійніше. І в жодному разі не обманюйте її очікування! Затримка навіть на 15 хвилин стане важким випробуванням, якщо малюк напружений. Вперше заздалегідь підготуйте сюрприз — нову гру з тих, які подобаються дитині, захопливу книжку. Нехай син чи донька звикає до думки, що усамітнення може бути приємним.
До 10 років: самостійні прогулянки у дворі
У 8–10 років дитина може гуляти сама у дворі, якщо його видно з вікна. Допомагаючи батькам, може виносити сміття — якщо контейнер розташований не в будинку, а поруч з ним. У кіоску поруч з будинком може придбати продукти. З 6 до 14 років офіційно діти можуть самостійно укладати дрібні побутові угоди (ідеться про угоди, що задовольняють побутові потреби особи, відповідають її розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість).
У початковій школі вчителі звикли до того, що дітей приводять та забирають дорослі. У сільській місцевості самостійно діти ходять до школи та гуляють раніше, ніж міські однолітки: щойно стають школярами.
До 12 років: самостійно піти в магазин
У законодавстві побічно дитину від 10 років визнають самостійною в певних питаннях. Адже, наприклад, із цього віку враховують думку дитини в суді в разі розлучення батьків, усиновлення. Місце проживання дитини віком від 10 до 14 років може бути зареєстровано або за місцем проживання батьків (одного з них), або в іншому місці за домовленістю між дитиною та батьками (для учня початкової школи реєстрація може бути лише разом з батьками чи одним з них).
У 10–12 років батьки можуть не боятися привчати дитину до певної самостійності (до слова, за одними нормативами з 10 років хлопчика чи дівчинку визнають підлітками, за іншими вони все ще малолітні). Дитину треба привчати ходити в школу, якщо вона розташована неподалік, а після школи — розігрівати самостійно обід або ходити в магазин. Дитина може гуляти з друзями у дворі, на спортивному майданчику, на шкільному подвір’ї — у місцях, які дозволяють батьки та у відведений на прогулянку час.
Законодавство не встановлює норму, з якого віку діти їздять у міському транспорті самостійно. Втім, у 10–12 років може йтися про поїздку на гурток чи до школи, якщо дорослі супроводжують до зупинки та без пересадок. До поїздок теж варто привчати заздалегідь. Спочатку не один раз помандруйте потрібними маршрутами разом із дитиною, але хай вона керує: слідкує, коли виходити на зупинці, куди йти. Якщо вона помиляється, не виправляйте, доки юний пасажир не здасться, почекайте: краще хай самостійно виправить ситуацію.
Дитина має поступово розширювати територію пересування: від упевнених прогулянок у дворі, через гарне знання свого мікрорайону — до пізнання міста, у якому проживає.
До 14 років: самостійний похід у кіно
У 12–14 років і хлопчик, і дівчинка вже зобов’язані готувати собі їжу, купувати продукти й деякі речі, брати участь у виборі одягу. Навіть якщо до навчального закладу треба добиратися на міському транспорті, зазвичай батьки вже довіряють це синові чи доньці. З відома дорослих підліток може поїхати до родичів, самостійно їздити в міському транспорті (але батьки мають знати, куди саме, адже вони й надалі відповідають за безпеку). У правилах кінотеатру хоч і немає інших обмежень, ніж рейтинг кіно за віком глядачів, але якщо на сімейний фільм семирічна дитина прийде сама, її можуть не пустити. Неписане правило: з 13 років до кінотеатрів запрошують юних глядачів (на фільми з відповідним рейтингом G та PG-13).
Але крім прав з’являються й обов’язки: повертатися додому не пізніше за той час, який визначають батьки.
Ось таке поступове опанування самостійності допоможе і батькам вберегти нерви, і дитині не потрапити в полон інфантильності.
