А що вам відомо про Київський фунікулер?

А вам відомо, що фунікулер в Києві вже відмітив своє 114 День народження? Перша його назва “Михайлівський електричний канатний підйом”. З Подолу на Верхнє місто веде крутий підйом, який більше ніж 100 років назад, створював не аби який дискомфорт киянам. До початку минулого століття цей шлях можна було здолати завдяки ....

А вам відомо, що фунікулер в Києві вже відмітив своє 114 День народження? Перша його назва  “Михайлівський електричний канатний підйом”.

З Подолу на Верхнє місто веде крутий підйом, який більше ніж 100 років назад, створював не аби який дискомфорт киянам. До початку минулого століття цей шлях можна було здолати завдяки сходам, але для городян такий спосіб далеко не завжди видавався зручним.

Як у Києві з’явився фунікулер

У 1891 році цю проблему сподівалися вирішити завдяки запуску міської кінної залізниці. Проект зазнав невдачі, оскільки конка не змогла подолати круті київські схили. Тому вирішено було запускати електричний трамвай, який, до речі, був першим в Російській Імперії. Після запуску електричних трамваїв у кінці 20-го столітті, з Подолу на Верхнє місто можна було дістатись, скориставшись трамваєм. Трамвайна лінія проходила по нинішньому Володимирському спуску. Через Андріївський спуск пускати трамвай було неможливо через крутий підйом.

Артур Абрагамсон подав ідею з’єднати нижню і верхню частину міста механічним підіймачем, було вирішено встановити електричну канатну залізницю під нахилом. Над проектом працювали інженери Н. П’ятницький і Н. Баришніков. Цікаво, що за першим задумом довжина шляхів фунікулера мала складати 250 метрів, але завадив один приватний будинок, який не змогли знести. Тому зараз шлях фунікулера складає 200 метрів.

Оскільки в Російській Імперії не було досвіду з виготовлення і встановлення фунікулерів, було вирішено замовити обладнання і візки вагонів в Швейцарії. Перший фунікулер мав два дерев’яних вагони, місткістю по 70 пасажирів і розвивав швидкість 2 метри в секунду. Довжина лінії фунікулера була продовжена до сучасних розмірів у 1929 році. Цьому передувала ситуація. що сталася в влітку 1928 року, коли під час ремонту верхній вагон зірвався вниз і зіткнувся з нижнім. На щастя, обійшлося без жертв, але вагони були розтрощені. Нові вагони виготовили співробітники заводу імені Домбаля. Тоді було вирішено повернутись до первинних планів, щодо довжини лінії фунікулера, тому її було продовжено на 38 метрів. Таким чином нижня станція була відкрита на розі сучасної вулиці Сагайдачного й Поштової площі.

Київський фунікулер хотіли знищити

У 1930 році київський фунікулер отримав свою нову назву і був перейменований на “Підйом ім. Іванова”.   Фунікулер не припинив своєї роботи й під час німецької окупації в 1941-1943-х рр, навіть перевіз більше пасажирів, ніж планувалось. Наступної глобальної реконструкції фунікулер зазнав в 1956 році (це був тільки, перший етап), тоді були сконструйовані суцільнометалеві вагони з автоматичними дверима і м’якими диванами в салоні. Вагони мали каскадний кузов напівобтічної форми.

Наступний етап масштабної реконструкції відбувся в період 1963-1964 рр. Тоді в машинному залі було встановлено сучасне обладнання. Зміни торкнулись і зовнішнього вигляду станцій, був побудований фасад верхньої станції, щоб вона відповідала духу тодішньої епохи.

В середині 70-х років висувались ідеї замінити фунікулер іншими типами підіймачів. Наприклад, в 1976 році відповідно до генерального плану розвитку міста, були запропоновані варіанти більш сучасних типів підіймачів: ескалаторів чи швидких вертикальних ліфтів з траволаторами. Вже навіть була намічена дата ліквідації київського фунікулера — 1980 рік. На щастя, згодом головний архітектор міста І. М. Іванов постановив зберегти підіймач як унікальну історичну споруду.

А замість призупинення роботи фунікулера, “Київпроект” мав розробити ескізи нових павільйонів станцій. Наступна реконструкція була розпочата у 1983 році, тоді підіймач було розібрано майже повністю. Також було зруйновано будівлю навколо нижньої станції й саму станцію. Мешканців будинку, у під’їзді якого раніше була розташована станція, було переселено. Оновлений підіймач знову закурсував 29 грудня 1984 року. Це була наймасовіша реконструкція фунікулера, оскільки не тільки устаткування було замінено, а й повністю було відбудовано нижню станцію.

Головний архітектор проєкту Янош Віг, про нову станцію говорив, що за задумом вона мала гармонійно вписуватись в ансамбль Поштової площі і слугувати частиною символу “річкових воріт” міста. Крім того, що то була найвагоміша реконструкція, на даний час вона виявилася й останньою. Вагонам, які продовжують кожного дня перевозити до 3000-х тисяч пасажирів вже виповнилось понад 30 років!

До прикладу, ось так у будівництві фунікулерів просунулась Швейцарія. У 2019 році планувалось розпочати заміну вагонів фунікулера на сучасні і прозорі від фірми «Doppelmayr Garaventa», вагони оснащені кондиціонерами, а їх місткість декілька сотень людей, швидкість до 14 м/с. Але поки роботи далі розмов не просунулись.

Цікаві факти про київський фунікулер

У березні 2013 року, під час аномального снігопаду, він використовувався як підіймач для катання на лижах та сноубордах із Володимирської гірки та Андріївського узвозу. Фунікулер з довоєнних часів і до 1961 року був найдешевшим видом міського транспорту, а ціна проїзду складала всього 15 копійок. Зараз же вартість проїзду фунікулером не відрізняється від вартості проїзду іншим комунальним транспортом. З 1 січня 1957 не видавались квитки, а оплата відбувалась опусканням в касу п’ятнадцяти копійок, номінал міг бути різним, головне остаточна сума.

У 1961 році у зв’язку з проведенням грошової реформи, була переглянута вартість проїзду і фунікулер став коштувати 2 копійки. Така ціна протрималась аж понад 25 років. До 1930-го року фунікулер мав номер і вважався трамвайним маршрутом. Різниця в висоті між двома станціями фунікулера складає 75 м. Швидкість фунікулера так і залишилась незмінною — 2 м/с. Єдина серйозна аварія з фунікулером відбулась у 1928 році у якій ніхто не постраждав.

Анжела Возняк