Здавалось, сьогодні багато шоу, цікавих телевезійних проектів, але все одно знаходиться місце для великих кінокартин. До таких можна віднести британські фільми. Це можна пояснити такими факторами, як традиція, досвід митців. В таких картинах завжди залюбки знімалися зірки першої величини, саме це ...
Здавалось, сьогодні багато шоу, цікавих телевезійних проектів, але все одно знаходиться місце для великих кінокартин. До таких можна віднести британські фільми. Це можна пояснити такими факторами, як традиція, досвід митців. В таких картинах завжди залюбки знімалися зірки першої величини, саме це ...
Здавалось, сьогодні багато шоу, цікавих телевезійних проектів, але все одно знаходиться місце для великих кінокартин. До таких можна віднести британські фільми. Це можна пояснити такими факторами, як традиція, досвід митців.
В таких картинах завжди залюбки знімалися зірки першої величини, саме це говорить про певну сформовану традицію. Вона взяла початок з костюмованих екранізацій класичних літературних творів Шекспіра, Діккенса, сестер Бронте, Джейн Остін та інших видатних майстрів слова, і невтомно, елегантно та винахідливо продовжує її, одночасно тішачи і тих, хто обожнює книжки, і тих, хто віддає перевагу екранній розповіді.
Цей перелік серіалів стане у пригоді справжнім поціновувачам творів класичної літератури та якісних телевізійних адаптацій:
Сага про Форсайтів (The Forsyte Saga, 1967)
Півстолітня історія родини Форсайтів з вікторіанської епохи до 1920-х років, була написана видатним англійським письменником та лауреатом Нобелівської премії Джоном Голсуорсі, а екранізована телекомпанією BBC через тридцять років після виходу останньої книжки “Саги”. 26 серій розповідають про людські пристрасті в межах однієї великої родини на грандіозному тлі культурних, соціальних змін, політичного хаосу й особистого добробуту. Ціла низка видатних британських акторів театру і кіно настільки майстерно відобразила перипетії книжкових персонажів, що, незважаючи на чорно-білий формат, серіал і сьогодні захоплює від першого до останнього епізоду.
Повернення в Брайдсхед (Brideshead Revisited, 1981)
Телевізійна постановка з 11-ти серій дуже близько до тексту відтворює події однойменного роману Івліна Во. В головних ролях тут блискуче зіграла молода трійця британських акторів: Джеремі Айронс, Роджер Мілнер та Діана Квік. Під час другої світової війни капітан Чарльз Райдер перебуває в Англії і керує ротою, яка не бере участь в бойових діях. Він отримує від командування наказ перевезти підлеглих йому солдат на нову локацію. Після прибуття на місце призначення капітан виявляє, що опинився в маєтку Брайдсхед — резиденції аристократичної сім’ї Флайт. Його охоплюють спогади про Себастьяна і Джулію Флайт, з якими тісно була пов’язана вся його молодість. Це історія про швидкоплинність безтурботної молодості, про дорослішання, кохання і релігію, про розбиті надії та абсурдність війни. Однак історія, зрештою, життєствердна.
Гордість і упередження (Pride and Prejudice, 1995)
Не загадати цей шедевр у переліку кращих класичних екранізацій просто неможливо. Відтворення змісту безсмертної книжки Джейн Остін, переконливі образи героїв, у виконанні Дженніфер Ілі, Коліна Ферта та інших, незабутня атмосфера Англії початку 19-го століття — все це не залишить байдужим жодного глядача.
Елізабет — одна з п’яти дочок небагатого провінційного дворянина, містера Беннета. На жаль, в родині немає жодного сина, тому, в разі смерті містера Беннета, все їхнє майно перейде далекому родичу по чоловічій лінії. Коли по сусідству з’являється багатий містер Бінглі та його друг, загадковий і ще заможніший містер Дарсі, місіс Беннет починає живити сподівання на вигідне заміжжя однієї зі своїх дочок. Містер Бінглі звертає увагу на старшу сестру Беннет, красуню Джейн. Але гордий містер Дарсі не схвалює вибір друга і прагне покласти цьому край, проте сам несподівано захоплюється Елізабет. Незважаючи на побутовість, сюжет захоплює і тримає читача/глядача до останнього моменту, а шість епізодів переглядаються на одному диханні.
Дороги, які ми обираємо (The Way We Live Now, 2001)
Ентоні Троллоп — один з найвідоміших авторів Вікторіанської епохи, написав роман про гроші “Дороги, які ми обираємо” в 1875-му році, тим не менш, історія про фінансові спекуляції актуальна і сьогодні, а один з головних героїв твору — Оґастус Мельмот, став чи не найвидатнішим літературним персонажем-махінатором у світовій літературі. Завдяки майстерному виконанню ролі Мельмота “знаним Пуаро” — Девідом Суше, 4-серійна екранізація подарує незабутні враження всім поціновувачам кіно.
За сюжетом фінансист Огастус Мельмот, чиє походження оповите такою ж таємницею, як і джерело його багатств, оголошує про створення нової компанії, пообіцявши казкові прибутки всім, хто готовий взяти участь в його підприємстві. Мельмота оточує юрба богемних аристократів, хитромудрих вдів і жадібних нуворишів, а всіх їх, в свою чергу, об’єднує бажання відкусити шматочок від фінансового пирога, спеченого Мельмотом. Проте це більше, ніж просто грошова історія, тут присутні і класова боротьба, і політика і, те, на чім “серце відпочине” — кохання.
Деніель Деронда (Daniel Deronda, 2002)
Останній роман англійської письменниці Джордж Еліот (справжнє ім’я Мері Енн Еванс) “Деніель Деронда” побачив світ у 1876-му році. Окрім очікуваної любовної лінії, книжка також підіймала питання нещасливого заміжжя та антисемітизму. Наприкінці 19-го століття проблема дискримінації євреїв стояла в Британії так само гостро, як расова нетерпимість в США (за що “Деніеля Деронду” нерідко порівнюють з “Хатиною дядька Тома” Гаррієт Бічер-Стоу).
Книжка, як і 3-серійний серіал відомого режисера Тома Хупера, розповідає про молодика Даніеля, всиновленого англійським аристократом Х’юґо Малінджером. Одного разу Даніель рятує від самогубства єврейську дівчину — Міру. Між молодими людьми зав’язується дружба. Деніель намагається допомогти Мірі розшукати її рідних. В той самий час він таємно закоханий у світську кокетку Гвендолен, але та збирається заміж за статечного багатія Ґранкорта.
Північ і південь (North & South, 2004)
Один з найвідоміших романів письменниці вікторіанської епохи Елізабет Гаскелл був опублікований у 1855 році. Історія сміливої та незалежної від думок оточення дівчини помітно перегукується з “Гордістю і упередженнями” Остін, однак цього разу дії відбуваються на тлі бавовняних фабрик Мілтона.
Родина колишнього священника переїздить зі спокійного та затишного англійського Півдня до промислового центру північного центру — Мілтона. В той час, як містер Гейл, окрилений надією знайти своє справжнє покликання на викладацькій ниві, захоплюється енергією місцевих жителів, його дружина Марія та донька Маргарет, відірвані від рідних місць та численних друзів, почуваються тут дуже самотньо.
Маргарет, освічена молода леді з сильною волею і широкими поглядами, зрештою вирішує пізнати Мілтон і характер його мешканців. Їй дуже симпатичні місцеві робітники бавовняних фабрик, натомість їхні власники здаються втіленням усіх найгірших людських рис. Один із місцевих фабрикантів, Джон Торнтон, стає учнем і хорошим другом її батька. Між Маргарет і Джоном, чиє знайомство відбулося в негативному контексті, часто спалахують суперечки, але почуття ніжності, поваги та кохання не спиниш самими лише обставинами та непорозуміннями. Телевізійна 4-серійна адаптація від режисера Брайана Персіваля підкорює своєю щирістю та атмосферністю. А містер Торнтон у виконанні Ричарда Армітеджа цілком претендує на конкуренцію містеру Дарсі Коліна Ферта.
Крадійка (Fingersmith, 2005)
Альтернативні назви перекладу “Тонка робота” (книжка) та “Оксамитові пальчики” (серіал). Сара Вотерс — британська авторка, яку називають сучасним Діккенсом за дивовижний реалізм минувшини, до якої Вотерс зазвичай звертається у своїх книжках. Однак є один нюанс: в декораціях манірної вікторіанської Англії перед читачем несподівано зринають відверті теми нетрадиційного кохання. Дії роману “Крадійка” відбуваються у 1862-му році. 20-річна Сью Тріндер з дитинства знала тільки одну “сім’ю” — зграю кишенькових злодіїв. Шахрай Ричард Ріверс на прізвисько “Джентльмен” пропонує Сью допомогти йому в здійсненні хитромудрої афери.
Він задумав одружитися на багатій спадкоємиці Мод Ліллі, виманити в неї гроші й відправити до психіатричної лікарні, та обіцяє поділитися здобиччю зі Сью. Однак ретельно спланована афера дає тріщину: між двома молодими жінками спалахує пристрасне взаємне почуття. І тільки після вимушеної розлуки, зрозумівши, що їх обох обманювали з самого початку, Мод і Сью усвідомлюють всю глибину взаємної близькості.
Кренфорд (Cranford, 2007-2009)
Знову Елізабет Гаскелл — цього разу з трьома романами, написаними про вигадане містечко в графстві Чешир під назвою Кренфорд. Тихий Кренфорд уособлює поняття усамітненої англійської провінції. Тут нічого не можна приховати, все миттєво стає предметом балачок та пліток. Випадкова посмішка дівчини до хлопця ризикує стати приводом для розмов про весілля. Ось і новоприбулий молодий лікар Гаррісон негайно стає об’єктом пильної уваги з боку прекрасної статі.
Канву романів про Кренфорд складають нариси з життя молодої дівчини Мері Сміт, її родичок міс Метті й міс Дебори — двох старих дів, та цілого сонму їхніх цікавих до всього подруг. І хоча ключові сюжетні лінії належать юним героям, серця читачів підкорили саме немолоді, але винахідливі мешканки Кренфорду. На екрані їх блискуче втілили актриси британського театру і кіно: Айлін Еткінс, Джуді Денч, Джулія Маккензі, Франческа Аніс та Імельда Стонтон. А ще у вас є нагода побачити Тома Хіддлстона в його чарівний молодечий “до-Локівський” період.
Тесс з роду д’Ербервіллів (Tess of the D’Urbervilles, 2008)
1891-го року англійські читачі були шоковані змістом книжки Томаса Гарді “Тесс з роду д’Ербервіллів”, де йшлося про безпорадність жінки, інтимний зв’язок, позашлюбну дитину і подвійні стандарти тодішнього суспільства. Згодом, роман Гарді був названий одним із перших прикладів британського літературного модернізму, а сам автор навіть дожив до двох його німих екранізацій.
4-серійна телевізійна адаптація книжки 2008-го року не лише тонко відтворює текст, вона довершено знята з естетичної точки зору. Щемка, трагічна історія юної Тесс представлена інтригуюче і динамічно, поєднання розкішних краєвидів, архітектури, прекрасних костюмів та переконливих привабливих акторів (серед яких, до речі, і молодий Едді Редмейн) робить міні-серіал справжньою насолодою для очей.
Порожня корона (The Hollow Crown, 2012-…)
Шекспір, і цим усе сказано! 2012-го року стартував масштабний проект екранізацій історичних п’єс Шекспіра, у першому циклі якого вийшли фільми про королів Ричарда ІІ (Бен Вішоу), Генріха IV (Джеремі Айронс) та Генріха V (Том Хіддлстон).
Це історія про сім’ю, політику і владу. Серіал розповідає про зліт і падіння трьох королів, про те, як їхні долі формували британську історію. Ричард II — марнославний, та самовдоволений правитель, який анітрохи не переймається добробутом підданих. Зрештою, з трону його скидає кузен Болінгброк, що був коронований як Генріх IV. Царювання Генріха затьмарене почуттям провини через смерть Ричарда, громадянською війною та страхами за сина Хела. Коли Хел сходить на престол як Генріх V, йому залишається тільки поховати в минулому привид батька, й боротися зі своїми власними демонами. У 2014-му році зйомки було продовжено, і скоро на глядачів чекає зустріч з Генріхом VI, якого грає Том Старідж та Ричардом III у виконанні Бенедикта Камбербетча.
І нікого не стало (And Then There Were None, 2015)
Наприкінці минулого року на екрани британського телебачення вийшов 3-серійний серіал під назвою “І нікого не стало” з таким потужним набором акторів, що здавалося неважливим, що саме вони представили на розсуд глядачів. Хоч здогадатися було неважко: лічилку про десять негренят, знає кожен прихильник творчості “королеви детективу” Агати Крісті, а фраза “…and then there were none” саме звідти.
Написана 1939-го року книжка Крісті “Десять негренят” (Ten Little Niggers) не тільки була улюбленою роботою письменниці, але і стала найвідомішим та найпопулярнішим її романом: у світі продано понад сто мільйонів екземплярів книжки. Щоправда, з етичних міркувань згадки про негренят змінювались то на індіанців, то на солдатиків.
Порахувати кількість екранізацій цього роману неможливо, однак нещодавня версія виняткова вже тому, що це перша британська адаптація з оригінальним книжковим фіналом, тож навіть найприскіпливішим читачам немає на що жалітися.
Війна і мир (War & Peace, 2016)
Лев Толстой аж ніяк не британський класик, проте його масштабний роман “Війна і мир” являє собою явище світового рівня, тому його і не слід вважати надбанням самої лише Росії. Заяви про те, що французи, британці чи американці нездатні осягнути глибини “руської” душі звучать геть наївно, адже Росія часів Толстого була зовсім іншим світом, який, власне, і був зображений автором настільки майстерно, що став зрозумілим всім читачам, незалежно від географії.
Найновіша 6-серійна екранізація була знята не лише з великим натхненням і увагою до деталей, вона здатна захопити і розчулити глядачів сучасного світу, вона актуальна і жива. В її сценах геть відсутні штучність чи “картонність”, знайомі персонажі постають самобутніми, наївними, суперечливими, а виконавці їхніх ролей грають достовірно і переконливо.
“Війна і мир” — сучасна ода красі, традиціям, природі, історії та генію Толстого, де на тлі розкішних декорацій минулого постають пекучі питання вибору, самоідентифікації, духовності, прощення, миру і війни.