У Славутичі відкрилась виставка унікального фотопроєкту "Листи за небокрай. А пам'ятаєш, любий, наші зорі…". Це історії кохання та втрати, які дружини полеглих героїв України розповідають через фотографії та листи, адресовані тим, кого вже немає поруч.
Проєкт був вперше представлений у Києві, в Національному музеї народної архітектури та побуту України, і викликав глибокий емоційний відгук. Відвідувачі не могли стримати сліз, вдивляючись у фото та читаючи щемливі рядки листів. Цей проєкт — про біль втрати, про смуток, але водночас — про любов, яка залишається навіть після прощання.
Фотопроєкт створено за участю дев’яти фотографів, які працювали в різних куточках України. Вони змогли передати унікальні та дуже особисті моменти життя жінок, які втратили коханих на війні. В експозиції було представлено 50 світлин, на яких дружини полеглих воїнів відкрили свої серця, ділячись найтеплішими спогадами та найглибшими переживаннями.
"Ми хотіли показати не лише втрату та біль, а й силу цих жінок, — розповіла організаторка виставки Тетяна Ваценко-Бондарева, голова громадської організації "Жити попри все". — Вони знайшли в собі сили жити далі, за двох. Це історії про безмежну любов, яка не закінчується навіть тоді, коли кохана людина йде за небокрай."
Сад пам'яті — місце, де оживають спогади
Важливо, що кошти, зібрані під час виставки, будуть спрямовані на створення та розвиток Саду пам’яті, присвяченого полеглим захисникам України. Його почали закладати дружини загиблих воїнів у Пирогові під час благодійного фестивалю "Жити попри все".
Фото: Дружини загиблих військових висаджують Сад пам'яті в Національному музеї архітектури та побуту, Київ, 15 вересня 2024 р. Cуспільне/Анна Сергієць
Сад пам’яті стане символом любові та незламності. У ньому поєднаються троянди та лугові квіти, а широкі доріжки зроблять місце доступним для всіх відвідувачів, зокрема людей на кріслах колісних та батьків із дитячими візочками. Тут передбачено куточки для психологічної реабілітації, зони для спокійного відпочинку та сенсорно-терапевтичний простір.
Ольга Журба, одна з учасниць проєкту, втілює мрію свого чоловіка Романа, який обіцяв висадити для неї поле червоних троянд після повернення з фронту. Він не повернувся, але Ольга реалізує його мрію, створюючи місце, де можна згадувати і вшановувати пам’ять про тих, хто віддав життя за Україну.
Славутич також зробив свій внесок у створення Саду пам'яті. Місто передасть унікальні білі троянди сорту "Славутич" — символ стійкості, віри та надії.
Місце, де живе любов і пам’ять
Виставка "Листи за небокрай" у Славутичі — це не просто фото та листи. Це голос жінок, які втратили найдорожче, але не втратили сили жити та кохати. Це нагадування про те, якою ціною виборюється наша свобода.
Якщо ви ще не відвідали виставку — обов’язково зробіть це. Підтримайте жінок, які знайшли у собі силу продовжувати жити після втрати.
