Ще вчора Валерія зі Славутича розливала лате в кав’ярні, а сьогодні вона — боєць Добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ) і готується стати повноцінною військовою у лавах Збройних сил України. «Оце поворот?» — скажете ви. Ще й який!
А сама Валерія пояснює свій вибір дуже просто:
«Я пішла служити за покликом серця», — каже вона.
«У мене було багато вільного часу…»
Валерія почала службу в Добровольчому формуванні територіальної громади (ДФТГ) Славутича ще влітку 2023 року. За її словами, вона шукала, де реалізуватися, і армійська справа здавалася їй чимось справжнім, потрібним.
Вона довго нікому не розповідала про свій намір приєднатися до ДФТГ. Каже, спочатку просто ходила на навчання для цивільних, потім — на навчання на полігоні, а згодом виявилося, що контракт уже підписано:
«Коли повернулись з навчання до штабу, я сказала: “Несіть свій контракт”. Ну а далі, взяла й підписала. Лише тоді подзвонила рідним і сказала: “Все, я в ДФТГ”».
Реакція близьких, звісно, була різною. Валерія має двох донечок, тож хвилюватися було кому. Старша сприйняла цю новину спокійніше, а менша — із тривогою. Та мама була налаштована рішуче.
«Мені це подобається»
Понад рік Валерія ходила в патрулі разом із поліцією, чергувала на блокпостах, навчалася тактичної медицини та поводженню зі зброєю. І що важливо — їй це справді подобається:
«Це моє. Мені легко дається. Я досі все вивчаю», — пояснює вона.
Тепер Валерія хоче розвиватися далі:
«Я чекаю відношення, щоб повноцінно стати військовою Збройних сил України».
«Відношення» — це офіційний документ від командира, своєрідне «запрошення», без якого процес оформлення не почнуть. Тож щойно отримає цей папір, одразу стане до лав ЗСУ.
Про роботу, сім’ю і ТікТок
До повномасштабного вторгнення Валерія працювала в кав’ярні, а також мала свій невеликий бізнес. Проте з початком війни довелося шукати інші варіанти, і бажання бути корисною теж дало про себе знати.
Згодом у неї виник іще один «фронт» діяльності — ТікТок. Акаунт був давно, але активно розвивати його вона почала вже під час служби:
«Командування не проти. Головне — не знімати зайвого. Підписників у мене майже три тисячі, є і фанати, і хейтери. Але мені все одно, я знімаю, бо це цікаво. Іноді виходжу в прямі ефіри: вночі сидять 200–300 глядачів».
«Служити треба всім, хто має поклик»
Валерія переконана: якщо є бажання захищати країну, варто спробувати себе в ДФТГ. Це можливість навчитися всього необхідного — від тактичної медицини до керування дронами — і водночас поєднувати службу з родиною чи роботою.
«У нас не платять, ми на добровольчих засадах. Але це не про гроші. Я жартую, що служу за їжу, але мені це ок. Ніхто нікого не обманює, і все прописано у контракті».
«Мама рятує місто в повітрі»
Та найкумедніше — реакція дітей, коли у них питають, де працює їхня мама. Вони гордо відповідають:
«Мама рятує місто в повітрі!»
І, погодьтеся, щось у цьому є. Адже ця тендітна дівчина точно не боїться змін і прагне робити все, що в її силах, аби допомогти Україні. Валерія виконує надважливу роботу. І коли вона повноцінно долучиться до ЗСУ, її внесок стане ще відчутнішим.
Дивлячись на Валерію, розумієш: основний «двигун» усіх наших справ — це бажання йти вперед. І хай що там подумають інші, головне — чути власний поклик серця. Сьогодні вона чергує на блокпості, а вже завтра, можливо, літатиме на дронах у лавах ЗСУ. А її дві донечки казатимуть усім: «Мама рятує Україну в повітрі!» — і, знаєте, звучить це геть не фантастично.
Тож хай у Валерії все вийде. І чекаймо на її нові відео в ТікТоку — уже, мабуть, у військовому однострої Збройних сил. А що? Популяризувати службу треба на всіх фронтах.
Більше цікавих історій, більше патріотичних ефірів і… хай там як, але віримо, що місто (й не тільки місто) дійсно в безпеці, бо є такі люди, як вона.
