Цього Великодня більше ніж 280 військових отримали неймовірний сюрприз від групи волонтерів та представників сільськогосподарської галузі.
Учасники Української Асоціації Виробників Картоплі, разом з волонтерською групою зі Славутича "Поліський 2", організували величезний святковий обід для наших захисників.
Ідея цієї акції виникла в одного з учасників, який сам став військовим — Олега Тарасенка. Він звернувся до асоціації з проханням допомогти з організацією гарячого обіду для бійців, і результат виявився дивовижним. Не дивлячись на те, що часу на підготовку було мало, учасники змогли зібратися разом і зробити цей день незабутнім для військових.
Ця акція стала можливою завдяки щедрій підтримці від учасників асоціації та інших благодійників, які не втрачають віру у підтримку наших захисників. Атмосфера доброти та взаємодопомоги дозволила зробити цей Великодній обід справжнім святом.
На нашому сайті ви зможете знайти велике інтерв'ю з волонтерками з Поліського 2, які взяли участь у цій акції.
Також, ми поспілкувалися з директоркою компанії «Глорі Вег», Любов’ю Піскуновою, яка приймала участь у цій акції та була одним із головних спонсорів.
Диво для військових, як зробити неможливе – можливим!
- Мені зателефонував Олег, з проханням підтримати хлопців військових, — розповідає Любов.
"Можете щось придумати гаряче? Нам потрібна гаряча кухня".
Ми розуміємо для себе, що гарячу їжу складно довезти до місця призначення через велику відстань. Для нас це був виклик, як зробити неможливе можливим.
Ми оголосили це в групі нашої асоціації фермерів про те, що є такий запит. Фермери підтримали нас фінансово, а ми виступили організаторами та «кур’єрами», які можуть цю гарячу кухню доставити. Я тим часом зв'язалася з нашими волонтерами з Поліського 2, з якими ми підтримуємо зв'язок.
Я кажу дівчатам. Є таке питання, потрібно це втілити. Це реально? На що мені дівчата кажуть:
"Все реально, давайте діяти".
Розумієш? Вони навіть не задумались, адже часу було обмаль. "Ми це зробимо".
Я кажу, що з моєї сторони треба?
Ми між собою проговорили, цю комунікацію, логістику. Ми згуртувались і почали діяти і насправді у нас було лише 24 години, з яких 23 пішло на підготовку. Дівчата спали годину, уявляєш?
Обід для захисників «як вдома»
Суть у чому? Як зберегти гаряче. Ми проговорили з дівчатами меню, адже спочатку планували везти буквально яєчко, пасочка, наша картопля і якісь ковбаси або м'ясо, тобто страви, які легко доставити, та які не псуються. Але дівчата з Поліського кажуть:
«Ми напечемо пирогів, кексів, зробимо салати, гарячі страви» - головна ідея, була зробити такий обід, як в кожній сім'ї готують на Великдень, щоб кожен з солдатів, який скуштує, почував себе як вдома.
І наступним кроком стало придумати як це все доставити?
Нам підказали, що є спеціальні відра, харчова тара, вони довго тримають тепло і можуть бути використані для транспортування на потрібну нам відстань. Ми одразу ж купили їх. Тож, саме так ми і повезли їжу до військових.
Про вдячність
Ми виїхали, я, Томас Карпентер і мій тато Олейник Сергій. Він також, завжди бере участь у наших благодійних акціях, він завжди з нами, підтримує нашу сім'ю. І в період окупації він також вів велику благодійну діяльність. Всі машини, всі продукти, які ми привозили з Ірландії, все приходило через нього. Взагалі, для нас це було легко зібратися, сісти в машину і поїхати, адже ми не вперше приймаємо участь у таких заходах.
Любов розповіла, що вони постійно підтримують ЗСУ, але не про все можна розповідати публічно, частина благодійної діяльності має певну «секретність» у цілях безпеки, адже головне у цій справі не нашкодити та допомагати захисникам.
- Ми спільними зусиллями зробили таку велику справу, нагодувати 280 солдатів гарячою кухнею це не просто приїхав, передав і виїхав.
Коли ми приїхали на місце, кожен солдат, отримав порцію гарячого обіду, це був великий фуршет, де кожен міг обрати для себе, те що він любить. Найбільш вражаючим було бачити посмішки на обличчях військових та їхню вдячність за наші зусилля.
Такі моменти дуже важливі, знаєш. І я хочу сказати, до нас підходив кожен військовий і казав "Дякую".
А я вважаю, що саме їм потрібно говорити "дякую", тому що вони захищають нашу країну. Вони сьогодні захищають нас, ми повинні їх підтримувати.
Спільно з волонтерами та фермерами, ми постарались не просто нагодувати, ми намагались привезти хлопцям справжню, домашню атмосферу, щоб кожен солдат відчув себе потрібним, відчув себе «як вдома». Це об’єднання, ця повага один до одного — це неймовірні відчуття.
