Яким бути місту? (фоторепортаж)

Проходячи Славутичем, кожен раз згадую вислів Володимира Удовиченка:" Яким бути Славутичу, залежить....". Завершую його вислів трьома крапками, тому що бажаю кожному славутичанину знайти й душею прочитати ці слова.
Для чого, запитаєте ви, а щоб відчули душі, не звертаючи увагу на скрутне становище військового часу, не на інші негаразди, бажання робити свій під'їзд, будинок, вулицю, місто неповторним та чарівним.
Хочу. по-перше, сказати, що таких славутичан, яки душею і руками роблять місто кращим, в Славутичі не мало.
Можна згадати Олю з 9-го Добринінського, Світлану і Людмилу Константінову з 13-го Добринінського, Валентину з будинку №14, Олену та Наталію з будинку 3-го Чернігівського та багато ще інших імен та я міг би назвати, прогулюючись куточками рідного міста.
Але сьогодні розкажу про зустріч з Наталією Шаталовою, яка проживає в будинку №3, Чернігівського кварталу.



Мабуть, не тільки я, а й усі мешканці Славутича, котрі проходили поряд з цим будинком, звертали увагу на те, що з ранньої весни до пізньої осені увесь час біля дому щось росте гарне.
Наша зустріч з Наталією Шаталовою відбулася на майданчику між поверхами, вона не тільки саджає квіти і дерева на подвір'ї, але займається благоустроєм рідного під'їзду.



На підвіконнях стояли горщики з квітами. Перехопивши мій погляд, Наталія пропонує познайомитись з ще одним зеленим куточком. С цими словами вона відчиняє майданчик біля сміттєпроводу.
Перед очима постає маленький садочок. "Це добрий виховний момент, ми не збираємо сміття біля сміттєпроводу, не виносимо сюди громіздку тару, прибирання виконуємо колективно", - розповідає Наталя.
Прошу її розповісти, як народилася ідея створення квітково-рослинного оазису біля будинку і наскільки важко його доглядати?




"Я раніше працювала в АРСі, але коли вийшла на пенсію, тоді, мабуть, і більш ретельно стала облаштовувати рідний куточок. Як кажуть, кожному мила своя сторона. А біля нашого дому, особливо біля нашого під'їзду, земля була гола.



Я квіти полюбляю з дитинства, тому і дома також багато квітів.Прийняла рішення саджати, але не однакові, а різні, відповідно до пори цвітіння, щоб постійно були квітучі рослини. Нарциси, тюльпани, хризантеми, півонії, жоржини та інші.


Звідкіля беру? Відповім - звідусіль. Сестра передала з села чорнобривці, також обмінювалася з іншими славутчанами, іноді купувала на ринку. Через деякий час прийняла рішення посадити кущі та дерева, щось близько 30 штук. Було важко, але зараз стало легше. Вийшов на пенсію мій чоловік, і зараз, Олександр мені активно допомагає.



Потім з'явилася ще допомога - сусідка Олена з першого поверху. Вона біля своїх вікон зробила невеличкий садочок. На підвіконнях у неї також квіти. Ми з неї одна одну підтримуємо та допомагаємо.
Іноді важко буває: посаджу квітку, а її потім хтось зірве., або цілий кущ викорчує. Подібне явище зустрічається і біля інших будинків.



Взагалі, душа радіє, коли повз дому проходять люди і радіють різнокольоровим квітам.
Зараз наближається зимова пора, а прийде весна, усе яскраво зацвіте, буде радувати око. А зараз будемо згадувати, як це було", - розповідає Наталія Шаталова.

Вадим ІВКІН