17 Березня 2015
3410
До складу УПЦ (станом на кінець 2014 року ) входять 53 єпархії, в них звершують своє служіння 53 правлячих та 25 вікарних архієреїв. Ще 9 архіпастирів перебувають на спокої. Загальна кількість парафій УПЦ становить 11 908, священнослужителів 11970. В УПЦ діють 228 монастирів, в яких несуть послух 1 320 ченців...
Отець Іоанн
Офіційна назва - Українська Православна Церква*.
Згідно Томосу Предстоятеля Руської Православної Церкви, приснопамятного патріарха Олексія, від 26 жовтня 1990 року, та статуту: - Українська Православна Церква є незалежною і самостійною в своєму управлінні та устрої.* "Благословляємо через цю Грамоту нашу силою Всесвятого і Животворящого Духа бути відтепер Українській Православній Церкві незалежною і самостійною в своєму управлінні, а Вам, ( на той час митрополиту Філарету ) одноголосно обраному 9 липня 1990 року єпископатом Української Православної Церкви, — її Предстоятелем. Ми сподіваємося, що Українська Православна Церква управлятиметься згідно з Божественними і священними канонами, успадкованими від святих отців звичаями кафолічної Православної Церкви і визначеннями цього Архієрейського Собору. Ми єдиним серцем і єдиними вустами молимо Господа про небесну допомогу і благословення святій Православній Українській Церкві".* Між всякимУПЦ стала незалежною в своєму управлінні ще до оголошення незалежності нашої Держави. Самостiйнiсть та незалежнiсть УПЦ в управлiннi поширюється на канонiчну, богослужбову, господарську, фiнансову, духовно-освiтню сфери внутрiшнього життя її єпархiй.
Відношення з Руською Православною Церквою: "Українська Православна Церква, об’єднана через нашу Руську Православну Церкву з єдиною Святою, Соборною й Апостольською Церквою, без Соборного рішення всієї Православної Кафолічної Повноти не може змінювати у себе нічого, що стосується догматів віри і святих канонів".* Знаком перебування УПЦ у благодатному лонi Вселенського Православ’я є уставне пiднесення iменi Предстоятеля РПЦ за богослужiннями й благословення Святiшим Патрiархом новообраного Предстоятеля УПЦ. Вiдповiдно Український єпископат, виявляючи принцип соборностi (кафолiчностi) Церкви Христової, бере участь у виборах Святiшого Патрiарха Московського i всiєї Русi, а Предстоятель УПЦ — в обрядi настолування Предстоятеля РПЦ. Реальнi права та канонiчний статус УПЦ фактично наближають її до повноти прав i статусу Помiсної Церкви без формального визначення останнього Помiсним Собором РПЦ.*
Щодо майна: Українська Православна Церква ніякої адміністративно- фінансової звітності перед Московською Патріархією не має. Згідно листа приснопамятного патріарха Олексія до міністра юстиції України В.В.Онопенка від 29.12.1993р. № 1388 «Українска Православна Церква з жовтня 1990 року канонічно є незалежною і повністю самостійною у своєму управлінні. Будь-якої адміністративно- фінансової звітності перед Московською Патріархією не має. В зв'язку з цим ми заявляємо, що Московська Патріархія не має ніяких претензій на будь яке рухоме чи нерухоме церковне майно Української Православної Церкви».*
Найвищими органами церковної влади та управління Української Православної Церкви є Собор Української Православної Церкви, Собор єпископів Української Православної Церкви та Священний Синод Української Православної Церкви на чолі з Митрополитом Київським і всієї України
Собор єпископів Української Православної Церкви (далі – Собор єпископів) має всю повноту влади в період між Соборами Української Православної Церкви
Священний Синод Української Православної Церкви є органом управління Української Православної Церкви у період між Соборами єпископів. Священний Синод засновує й скасовує єпархiї в межах України, духовнi школи, обирає кандидатiв на вiльнi єпископськi кафедри, благословляє вiдкриття монастирiв, обговорює й вирiшує усi iншi питання внутрiшнього життя УПЦ у перiод мiж Архiєрейськими Соборами УПЦ.
Предстоятель УПЦ — митрополит Київський i всiєї України з титулом “Блаженнiйший”. Канонiчний статус УПЦ та її Предстоятеля визнанi главами Помiсних автокефальних православних церков.
Про Українську Православну Церкву,
мовою цифр:
До складу УПЦ (станом на кінець 2014 року ) входять 53 єпархії, в них звершують своє служіння 53 правлячих та 25 вікарних архієреїв. Ще 9 архіпастирів перебувають на спокої. Загальна кількість парафій УПЦ становить 11 908, священнослужителів 11970. В УПЦ діють 228 монастирів, в яких несуть послух 1 320 ченців та 2 312 черниць, духовна академiя (Київ, Києво- Печерська лавра), 5 семiнарiй, 22 духовнi училища, церковно-парафiяльнi школи, лiкарнi, молодiжнi органiзацiї та рухи, тощо.
Про Українську Православну Церкву,
коментар колишньго митрополита Київського і всієї України Філарета:
«Самостійність і незалежність УПЦ ми розуміємо як повернення до часів Київської митрополії, часів Петра Могили, коли Київська митрополія була відносно незалежною, але входила до складу Константинопольського Патріархату. Тепер вона буде так само самостійною і незалежною, але підтримуватиме зв’язки з Московським Патріархатом і Вселенським Православ’ям. Отже, незалежність, яку ми наповнюємо таким змістом, відповідає тій незалежності, яку колись мала наша Церква».*
«Ми повертаємося до того стану, в якому знаходилася Київська митрополія до возз’єднання з Московським Патріархатом. Тоді митрополит Київський обирався Собором єпископів Київської митрополії, а затверджувався, тобто отримував благословенну Грамоту, спочатку від Константинопольських Патріархів, а після 1686 року – від Патріарха Московського. Таким чином, ми є саме тією Церквою, яка була в козацькі часи, яка почала своє існування в часи святого князя Володимира»*
Більше того:
"Нам не потрібно соромитися зв’язку нашої Церкви з Московською Патріархією, не треба підкреслювати, що ми до неї не маємо відношення, – це шлях неправильний, нехристиянський. Ми підтримуватимемо молитовні зв’язки з кожною Помісною Церквою, адже всі єдині у Христі – греки й румуни, росіяни й українці. І якщо ми не лицемірно це проголошуємо, то давайте це сповідувати і в своїх практичних справах» відзначав тодішній митрополит Київський і всієї України.
Про Українську Православну Церкву:
історичні документи
Звернення
Єпископату Української Православної Церкви
до Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ та Священного Синоду
Руської Православної Церкви
вiд 9 липня 1990 р.
Єпископат Укpaїнської Православної Церкви, який зiбрався 9 липня 1990 року в місті Києвi пiд головуванням преосвященного Фiларета, митрополита Київського i Галицького, Патрiаршого Екзарха вciєї України, на нараду з метою обговорити релiгiйну обстановку на Укpaїні, констатує, що нинi в захiдних єпархiях триває релiгiйний конфлiкт мiж православними та греко-католиками. Процес легалiзацii уніатської церкви на Захiднiй Укpaїні набрав характеру релiгiйної агресії проти Укpaїнської Православної Церкви та терору щодо православних вiруючих i духовенства в цьому perioнi. Греко-католицькi екстремiсти й понинi продовжують cвoї протизаконнi дії по захопленню православних xpaмів, погрожують фiзичною розправою духовенству та мирянам. Мають мicце замахи на життя священикiв з використанням вогнепальної зброї. Екстремicти-унiати заявляють, що Православ’я є суто росiйською вірою, а православні віруючі — окупантами, москалями, яким немає мiсця на Укpaїнi.
Дії унiатських екстремістів не засуджуються мiсцевими властями, а навпаки, oстанні приймають дискримiнацiйнi рiшення щодо передачi уніатам ycix xpaмів, якi належать православним.
За цих умов православнi, зазнаючи впливу з боку уніатів та мiсцевих, властей, що їх пiдтримують, не бажаючи приймати унiю, примушуються нецерковними силами переходити до так званої української автокефальної православної церкви. Лiдери незаконної автокефалiї стоять на нацiоналicтичних i сепаратистських позицiях.
Нинi „автокефальний” рух поширений головним чином на Галичинi. Проте, використовуючи полiтичну ситуацiю, нецерковнi сепаратистськi сили сприяють поширенню розколу по всiй Укpaїні, поставивши собi за мету лiквiдацiю Української Православної Церкви, яка перебуває в канонiчнiй єдностi з Московським Патрiархатом та Вселенським Православ'ям.
У зв'язку з викладеним вище, єпископат Української Православної Церкви вважає, що Постанови Помicного Собору Руської Православної Церкви вiд 7-8 червня 1990 року стосовно Української Православної Церкви є своєчасними.
У 21-му параграфi Постанови сказано: „Наша багатонацiональна Церква благословляє нацiонально-культурне вiдродження народiв, що входять до неї, але вiдкидає шовiнiзм, сепаратизм та нацiональну ворожнечу. У вiдповiдь на законне сподiвання православних на Укpaїнi, укpaїнські єпархiї були об'єднанi в самоврядовану Українську Православну Церкву. Ця Церква, маючи широку самостiйнiсть, зберiгає законний канонiчний зв'язок як з Московським Патрiархатом, так i з yciма iншими Помicними Православними Церквами. Утворення незалежної Української Православної Церкви вiдкриває можливicть, уникаючи розколу та iзоляцi вiд Вселенського Православ'я, здiйснювати дальше вдосконалення своєї самостiйностi, не порушуючи при цьому священних канонів i зберiгаючи любов i мир мiж чадами церковними”.
Керуючись вищенаведеними постановами Помiсного Собору Руської Православної Церкви вiд 7-8 червня 1990 року, намагаючись зберегти єднicть нашої Православної Церкви i при цьому не схибити проти священних канонів, а також прагнучи в iм'я любовi й миру мiж чадами церковними протистояти розкольницькiй автокефалiї, що виникла на Укpaїнi, єпископат Української Православної Церкви вважає доцiльним запропонувати до розгляду й затвердження Святiшому Патрiарху Московському i всієї Pyci Алексiю та Священному Синоду таке:
1. Синод Української Православної Церкви обирає та поставляє правлячих i вiкарних apхiєpeїв та засновує нові єпархiї в межах України.
2. Предстоятель Української Православної Церкви обирається українським єпископатом i затверджується Святiшим Патрiархом Московськимi вciєї Руci та Священним Синодом.
3. Предстоятель Української Православної Церкви носить титул митрополит Київський i вciєї України.
4. Беручи до уваги настрiй православного духовенства i вiруючих, просити Святiшого Патрiарха Московського i вciєї Pyci Алексiя та Священний Синод удостоїти митрополита Київського i вciєї України титулу „Блаженнiший” — у межах України.
5. Затвердити рiшення єпископату Української Православної Церкви, який одноголосно обрав преосвященного Фiларета, митрополита Київського i Галицького, Патрiаршого Екзарха всієї України Предстоятелем Української Православної Церкви, митрополитом Київським i всієї України.
6. Утворити зi Львiвської, Тернопiльської та Iвано-Франкiвської єпархiй icторичну Галицьку митрополiю, яка icнувала з 1132 до 1391 року, надавши їй право самоврядування в складi Укpaїнської Православної Церкви.
7. Враховуючи негативнi судження на Укpaїнi навколо ставропiгii Корецького Свято-Троїцького жiночого монастиря, а також беручи до уваги, що монастирi, згiдно з Уставом про управлiння Руської Православної Церкви, гл. VII, § 4, повиннi перебувати у вiданнi правлячого архiєрея, єпископат Укpaїнської Православної Церкви просить скасувати статус ставропiгii Корецького Свято-Троїцького жiночого монастиря i передати його у вiдання єпархiального преосвященного.
Пiдносячи подячнi молитви Пастиреначальниковi Господу нашому Icycy Христу, Котрий завжди турбується про благо Своєї Церкви, український єпископат висловлює надiю, що, незважаючи на вci труднощi церковного життя на Укpaїнi, з Божою помiччю викладенi вище пропозицiї послужать напоумленню для тих, хто сіє розкол, i змiцнять єднiсть Православної Церкви у Вiтчизнi нашiй.
ОПРЕДЕЛЕНИЕ
АРХИЕРЕЙСКОГО СОБОРА РУССКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ
25 - 27 октября 1990 года
ОБ УКРАИНСКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ
1. Украинской Православной Церкви предоставляется независимость и самостоятельность в ее управлении.
2. В связи с этим наименование "Украинский Экзархат" - упраздняется.
3. Предстоятель Украинской Православной Церкви избирается украинским епископатом и благословляется Святейшим Патриархом Московским и всея Руси.
4. Предстоятель Украинской Православной Церкви носит титул "Митрополит Киевский и всея Украины".
5. Митрополиту Киевскому и всея Украины, в пределах Украинской Православной Церкви, усвояется титул "Блаженнейший".
6. Митрополит Киевский и всея Украины имеет право ношения двух панагий и предношение креста во время богослужения.
7. Синод Украинской Православной Церкви избирает и поставляет правящих и викарных архиереев, учреждает и упраздняет епархии в пределах Украины.
8. Митрополит Киевский и всея Украины, как Предстоятель Украинской Православной Церкви, является постоянным членом Священного Синода Русской Православной Церкви.
9. Настоящее Определение Архиерейского Собора Русской Православной Церкви подлежит утверждению Поместным Собором Русской Православной Церкви с внесением соответствующих изменений в Устав об управлении Русской Православной Церкв
Висновок
Українська Православна Церква є невід'ємною частиною Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви, церквою Українського народу, правонаступницею давньої Київської Митрополії, має фактичну незалежність і через канонічну єдність з Московським Патріархатом об'єднана з Вселенським Православ’ям.
Бібліографічні посилання:
*Статут про управління Української Православної Церкви, прийнятий на Соборі УПЦ 25–27 листопада 1990 року. Зареєстровано 28 червня 1991 року Постановою Ради у справах релігій при Кабінеті Міністрів УРСР, протокол №5.
*Грамота Алексия II, Божьей милостью Патриарха Московского и всея Руси, митрополиту Киевскому и всея Украины Филарету. – М., 27 октября 1990 года.
*Письмо патриарха Алексия № 1338 от 29 декабря 1993 года к Министру юстиции Украины Онопенко В.В.
*Православна Боярщина. електронний документ
*Определения Собора Украинской Православной Церкви 22–23 ноября 1990 года. К вопросу о независимости Украинской Православной Церкви (по материалам пресc-конференции Блаженнейшего Филарета, Митрополита Киевского и всея Украины). – К., 31 августа 1990 года // Православный вестник. – 1990. – №11. – С. 20
*Гавриленко 3. Первый Собор Украинской Православной Церкви // Православный вестник. – 1991, №22. – С.7–10.
*„Православний вісник”, 1990, №10, жовтень — С.2-4.
Підготував протоієрей Іоан Шепіда
