Уже стало доброю традицією у День Святого Миколая, який за давніми повір’ям творить дива і здійснює бажання, вітати дітей та дарувати їм солодкі подарунки.
Щороку, 19 грудня, у день відзначення цього свята, Почесний мер Славутича, депутат Київської обласної ради, володар багатьох визначних нагород і регалій - Володимир Удовиченко, попри важливі справи і велику зайнятість, завхди знаходить час, щоб прийти до Центру комплексної реабілітації «Благодар» і привітати з цих надзвичайних людей зі святом.
«Наш центр функціонує вже 21-й рік. Але піклування про цих дітей ви, Володимире Петровичу, розпочали набагато раніше. І всі ці роки ми постійно відчували вашу підтримку. І не просто як керівника, а як людини з великою душею.
За всі ці 20 років не було жодного разу, щоб Володимир Петрович не прийшов на День Святого Миколая до нас. Ви кожного дня приходите в цей день, не забуваєте.
Щорічно ці сім[ї отримують допомогу. В цьому найскладнішому році також 10 сімей, які отримали також фінансову допомогу завдяки вам.
.jpg)
Я пам’ятаю, як ви завжди боролися за нас, за нашу будівлю. Ким би ви не були б, яку посаду не займали б, скільки чинів вам би не дали, їх у вас так багато, що не можна перерахувати, але оця людяність, оця широка душа, оце тепло, воно назавжди залишається з вами. І це, мабуть, найцінніше, що повинно бути в людині. І господар, і керівник, і Людина з великої букви.
Тому я щиро дякую вам за все, що ви зробили і продовжуєте робити для нас», - сказала директорка Центру Ганна Лутченко.
.jpg)
Разом з Володимиром Удовиченком завітав до цих особливих славутичан і Олександр Забірченко, який раніше тривалий час був лідером профспілкового комітету Чорнобильської АЕС і також неодноразово, спільно з трудовим колективом, надавав підтримку реабілітаційному центру.
Зараз Олександр Петрович ветеран ЧАЕС, ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що під час техногенної катастрофи знаходився на самому об’єкті, член громадської ради з розвитку Славутича, шанована і поважна людина в місті.
Олександр Забірченко згадав воєнну весну 2022 року, коли Славутич був у облозі. Тоді у місті виникли проблеми з доставкою ліків, продуктів харчування та й не тільки. І саме тоді працівники реабілітаційного центру не забули про нього, надали підтримку і допомогу. За це він висловив щиросердну вдячність.
Центр «Благодар» можна назвати однією дружньою родиною, де разом з великою, наполегливою, спільною працею вихованців, їхніх наставників, медиків і батьків, проявляється вражаючий результат у всьому: вихованні, розвитку, лікуванні, трудотерапії, творчості, соціалізації, прищепленні найкращих рис доброти і людяності.
Вихованці Центру у знак вдячності і поваги також вручили своїм друзям-гостям подарунки – декоративні свічки, які виготовили і прикрасили самотужки.
«Це було справжнє свято душі. Я потрапив до надзвичайної аури добра, до колективу, який стільки пройшов, стільки пережив і скільки добра тут, яке тут передається, добро передається із покоління в покоління.
Це дуже доречно, дуже символічно. Ця свічечка буде нагадувати про ці часи, коли у Славутичі відмикали електроенергію на 12 годин.
Центр комплексної реабілітації відкриває цивілізацію України. Адже Україна дбає не тільки про здорове населення, а й про діточок з обмеженими можливостями. Це показник того, як держава ставиться до людей похилого віку і таких діточок.
Центр «Благодар» - це божий колектив. Цей колектив, на чолі з Ганною Дмитрівною, сьогодні розпочав уже 21-й рік життєдіяльності. Тут є і трудова терапія, є і соляна кімната, куди можуть ходити для лікування містяни за призначенням лікарів. Маленький Славутич має такий центр і такі речі. Слава Україні!», - по завершенню зустрічі сказав Володимир Удовиченко.
.jpg)
Ще деякий час гостинні господарі спілкувалися зі своїми гостями, розповідали про своє життя у Центрі. Як попри тривалу «Повітряну тривогу», з нетерпінням чекають, коли хоч на годинку можна прийти до улюбленого закладу, де їх завжди чекають. Це оселя, яка стала другим рідним домом для них. Де вони мають можливість спілкуватися, навчатися, займатися творчою роботою, де можуть самореалізуватися, де, не зважаючи на життєві труднощі, навчаються, в першу чергу, бути Людьми. І, завдяки спільним зусиллям, це їм вдається. А це, напевно, і є найголовніши для кожного - навчитися бути Людиною.
Олександра ЛАТИШЕВА
