Багато славутичан, побратимів, друзів, представників місцевої влади прийшли до храму на честь ікони Божої Матері «Неустанна Поміч», щоб попрощатися із загиблим Героєм Юрієм Віхарєвим та підтримати його рідних і близьких, розділити біль утрати.
Багато славутичан, побратимів, друзів, представників місцевої влади прийшли до храму на честь ікони Божої Матері «Неустанна Поміч», щоб попрощатися із загиблим Героєм Юрієм Віхарєвим та підтримати його рідних і близьких, розділити біль утрати.
Юрій Віхарєв героїчно загинув у бою з агресором за незалежність України під селом Петропавлівка, Куп’янського району, Харківської області. Його не стало 23 вересня.
Дитинство та навчання у школі №3 у Юрія було пов’язане зі Славутичем. Займався спортом, захоплювався боксом. Далі була строкова військова служба і навчання у Севастопольському університеті ядерної енергії та промисловості. Працював інженером електроцеху Чорнобильської АЕС.
З першого дня повномасштабного російського вторгнення в Україну, Юрій добровольцем пішов служити в роту охорони Славутича та героїчно, разом з побратимами, обороняв рідне місто від ворога. Так розпочалася його нова сторінка як Воїна-Захисника своєї рідної землі. Служив у 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка, що обрала собі гасло «Собі – честь, Україні – слава!». Разом із побратимами брав участь у контрнаступі по звільненню Харківської області.
У пам’яті рідних, друзів, побратимів він залишиться надійним другом, людиною честі, порядності, доброти, що мав чудове почуття гумору.
Щирі співчуття рідним та близьким. Герої не вмирають.
Вічна пам’ять Герою
Фото: Вадим ІВКІН