Кожного року 26 квітня в Україні ми згадуємо трагедію, яка відбулася в цей день в 1986 році. З цього дня почався відлік нової історії людства.
Кожного року 26 квітня в Україні ми згадуємо трагедію, яка відбулася в цей день в 1986 році. З цього дня почався відлік нової історії людства.
Багато років поспіль у цю ніч люди у всьому світі запалюють свічки за кількістю років, що минули після аварії. Полум’я свічки відсилає до символу Прип’яті – Прометея, який приніс людству вогонь. І, подібно Прометею, ті, хто тримає в серці Чорнобиль, залишають пам’ять про нього живою.
Вже декілька років поспіль ми запалювали свічки на центральній площі у Прип’яті. Цього року, все інакше.
Дуже багато людей називають війною події 1986-го. Війною з невидимим, але підступним ворогом — радіацією. У 2022-му в Чорнобильську зону прийшов ворог видимий, осяжний, такий, що приніс метафізичний Чорнобиль на всю країну.
Зона напівзнищена, результати роботи десятків тисяч людей буквально розчавлені та викинуті на смітник. Це зробили росіяни — і точно серед них є нащадки тих, хто брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС. На цей момент, під окупацією залишається і Запорізька АЕС, по будівлях якої стріляли з танків.
Додання одної свічки щороку символізувало те, що ще один рік осмислення пройдено. Але схоже, критично багато людей не зробили висновків з катастрофи 1986 року. Тому цього року відлік має початися з нуля.
В ніч на 26 квітня ми запалимо не 36 свічок, а тільки одну.
Це буде «окопна» свічка, консервна бляшанка зі скрученим картоном, залита парафіном. Новий відлік почнеться з визначеної точки – з року, коли дві тоталітарні системи, комунізм та рашизм, зійшлися в символізмі одного й того самого місця. Прип’яті.
О 01:23 ночі, запаліть свою свічку.
Якщо ви в Україні — то краще лиш подумки, або на власній аватарці в соцмережі. Адже дуже важливо зберігати світломаскування.
Якщо ви за кордоном — запаліть свічку реальну та поділіться фото у коментарях.
Цієї ночі, ми всі будемо знати, що починається новий відлік нашої роботи з пам’яттю, новий відлік будування майбутнього.
Майбутнього, у якому не буде мертвих міст.
Олександр СИРОТА, голова Громадської Ради в Державне агентство України з управління зоною відчуження